Команда перевірила алібі Савельєва на ніч зникнення Крилових. Дружина підтвердила: чоловік був удома. Увесь вечір і ніч. Нікуди не виходив.
Але дружина — зацікавлена особа. Якщо чоловіка засудять, вона втратить квартиру, майно. Її свідчення під сумнівом. Інших свідків немає.
Перевірили медичні записи. В архіві поліклініки знайшлася картка Савельєва. 18 червня 1995 року. Запис про прийом.
Діагноз: гостра алергічна реакція на пилок бузку. Призначено лікування. Лікарка Лідія Марківна Кравцова у 2003-му на пенсії. Її розшукали й допитали.
Підтвердила: так, Савельєв приходив зі скаргами на алергію. Очі червоні, чхання, набряк. Типовий поліноз. Призначила антигістамінний препарат.
Де він підхопив алергію, не питала. Могло бути де завгодно. У столиці в червні бузок цвів усюди. Але Ольшанський згадав: на дачі Крилових ріс бузок.
Величезні кущі біля ґанку. Свідки підтверджували: у червні 1995-го вони цвіли особливо пишно. Якщо Савельєв був на дачі 18 червня, він міг отримати алергію там. Але він стверджував, що не був.
Суперечності. Не обов’язково. Бузок ріс не лише на дачі. У Савельєва у дворі будинку теж ріс кущ бузку. Сусіди підтвердили.
Міг отримати алергію вдома. Ольшанський зайшов у глухий кут. Усі докази вказували в різні боки. Свєтлов: мотив, можливість, підозріла поведінка.
Савельєв: фінансова вигода, дивні збіги, замовлення бетону. Але прямих доказів немає ні проти одного, ні проти другого. Справа загрожувала розвалитися. Прокурор тиснув: потрібні результати.
Свєтлов сидів під вартою вже місяць. Адвокат вимагав звільнення. Суд відкладали, але не безкінечно. Майор сидів у кабінеті допізна.
Перед ним розкладені фотографії, документи, протоколи. Кава в кружці давно вистигла. Ольшанський пив її машинально. Барабанив пальцями по столу.
Думав. Що він упускає? Яка деталь не на місці? Він узяв протокол огляду місця події.
Читав усоте. Останки. Одяг. Ланцюжок із літерою А. Годинник, що зупинився на 2.34.
Бетонна стяжка, половиці, акуратно покладені назад. Будинок замкнений. Ключі… Стоп, а де ключі? Хто замкнув будинок після трагедії?
Крилови були мертві. Ключі мали залишитися на місці. Але будинок був замкнений, коли Свєтлов приїхав перевіряти 20 червня. Отже, хтось замкнув.
Хто? У кого були ключі? У Свєтлова були, Анна дала. У Савельєва могли бути, якщо Діма передав за довіреністю.
Ольшанський підняв слухавку. Подзвонив Зуєву. Попросив перевірити замки на дачі. Зуєв передзвонив за годину. Замок на вхідних дверях старий, звичайного типу.
Слідів злому немає. Замкнули ключем. Ключа в будинку не виявлено. Отже, хтось забрав. Хто?
Ольшанський поклав слухавку. Деталь дивна, але не вирішальна. Надто непряма. Він узяв інший документ.
Лист від Анни батькові. Датований початком липня 1995-го. Почерк, експертиза підтвердила справжність. Але графолог тоді, у 1995-му, не звернув уваги на деталі.
Ольшанський запросив повторну експертизу. За тиждень надійшов висновок. Почерк справді Анни Крилової. Але є ознаки скутості руки.
Тиск на ручку нерівномірний. Літери в деяких місцях тремтячі. Можливі причини: стрес, фізичне обмеження руху, примус. Лист міг бути написаний під диктовку або під загрозою.
Ольшанський відкинувся на спинку стільця. Якщо лист писався під примусом, хто примушував? Батько? Навіщо?
Він одержувач, йому немає сенсу змушувати доньку писати самому собі. Савельєв. Мотив є: приховати злочин. Але як він міг змусити?
