Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чому після одного знімка ресторатор не став викликати поліцію, а зблід і зачинив двері

Частина 10 з 14

— Додому.

— Зачекай, рідний! — з останніх сил крикнула старенька, задихаючись від хвилювання.

— Знову ви? Послухайте, підіть по-доброму. Інакше ви змусите мене викликати поліцію, — роздратовано сказав директор і сів на заднє сидіння. — Поїхали.

— Ні, зачекай, — раптом наказав Дмитро водієві.

Він помітив у руках жінки стару фотографію.

Чоловік швидко вийшов із машини й у цілковитому подиві запитав:

— Звідки у вас цей знімок?

— Коли тобі виповнилося шість років, до нашого селища приїжджав фотограф. Ми тоді зробили знімки на пам’ять. Невже ти зовсім цього не пам’ятаєш? У мене було дві фотографії, але друга загубилася.

Ні, не загубилася. Дмитро точно це знав. Друга така світлина була з ним спочатку в дитячому будинку, потім у прийомній сім’ї, а тепер лежала в старому сімейному альбомі з пожовклими сторінками.

«Але як таке можливо? Мені ж казали, що мати померла від інфаркту», — приголомшено думав Дмитро.

Анна Петрівна зовсім змерзла. Вона їжилася, здригалася від вітру й насилу трималася на ногах.

— Ходімо. Я напою вас чаєм, і ми поговоримо, — тихо сказав чоловік.

Жінка з радістю погодилася.

Анна Петрівна була щаслива вже від того, що просто сидить поруч із сином і говорить із ним. Та якщо її материнське серце поступово заспокоювалося, то в душі Дмитра коїлося щось неймовірне. Його захльостували емоції. Усередині змішалися два протилежні почуття: радість і образа. Радість від того, що мати, можливо, жива й поруч. І гіркота від думки, що колись вона його покинула.

З прийомною сім’єю Дмитрові пощастило. Батьки дали йому багато: дім, виховання, освіту, підтримку. Але вони були суворі, вимогливі, стримані. Хлопчикові завжди бракувало звичайної батьківської ніжності. З рідною матір’ю все могло бути інакше. Могло, але не стало.

— Чому ви мене покинули, а тепер раптом вирішили повернутися? Чи не запізно?
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики