Минув рік.
Оксана повністю змінила своє життя. Вона відкрила невелику художню студію, де вчила дітей малювати. Це приносило невеликий дохід, але величезну радість.
Вона схудла, покращала. У її очах знову з’явився блиск. Вона почала зустрічатися з чоловіком.
Богдан — архітектор, розлучений, із донькою-підліткою. Спокійний, надійний, самодостатній. Він не говорив красивих слів, але його вчинки говорили самі за себе.
Він поважав її особистий простір, цінував її незалежність і ніколи не просив у неї грошей. Якось вони сиділи в кафе. Богдан розповідав про свій новий проєкт.
Оксана слухала його й думала про те, як же сильно він відрізняється від Макса. У ньому була внутрішня сила, стрижень, якого так бракувало її колишньому чоловікові. До кафе зайшла літня жінка.
Вона була вдягнена в скромне, але чисте пальто. У руках — авоська з продуктами. Вона пройшла повз їхній столик, і Оксана завмерла.
Це була Валентина Іванівна. Вона дуже змінилася, постаріла, згорбилася. Зникла її колишня владність, самовпевненість.
Тепер це була просто втомлена, самотня жінка. Вона не помітила Оксану. Сіла за столик у кутку, замовила собі чашку чаю й пиріжок.
Оксана дивилася на неї й уперше за весь цей час відчула щось схоже на жаль.
— Щось сталося? — спитав Богдан, помітивши її погляд.
— Ні, — похитала головою Оксана, — просто минуле нагадало про себе.
Вона відвернулася. Вона не хотіла більше думати про них. У неї було своє життя, нове, світле, сповнене надій.
Коли вони йшли, Оксана підійшла до каси.
— Дівчино, можна я оплачу рахунок за тим столиком? — спитала вона, кивнувши в бік Валентини Іванівни.
Касирка здивовано подивилася на неї, але кивнула.
Оксана заплатила й швидко вийшла. Богдан чекав її надворі.
— Навіщо? — спитав він.
З її обличчя він зрозумів, що літня жінка була пов’язана з минулим Оксани.
— Не знаю, — знизала вона плечима. — Мабуть, щоб остаточно зачинити ці двері.
Вони пішли вулицею, тримаючись за руки. Оксана більше не озиралася. Вона знала, що розв’язка настала.
Не в залі суду, а тут, у цьому маленькому кафе. Вона відпустила. Відпустила свій біль, свою образу, своє минуле.
Вона була готова йти далі. І вона знала, що тепер у неї все буде добре…
