Ти серйозно? Через одну кімнату руйнувати шлюб? Та ти не маєш права!
Ксенія ступила до нього.
— Право я маю на все в цій квартирі, починаючи від вхідних дверей і закінчуючи йоржиком у туалеті. Ти додав мені в чай якусь гидоту, що вирубила мене на шістнадцять годин. Ти впустив у мій дім купу мотлоху. Ти вирішив за мій рахунок свої сімейні проблеми. Час пішов, Пашо. Валіза, спальня, швидко.
Пролунав різкий дзвінок у двері, а потім наполегливий стукіт. Ксенія пішла в коридор, лавіруючи між баулами. Клацнула замком.
На порозі стояли Рита, Тома й Даша. На них були робочі комбінезони, у руках — мотки широкого скотчу й щільні будівельні мішки.
Рита, широкоплеча, зростом під метр дев’яносто, окинула поглядом заставлений коридор. Потім подивилася на Зінаїду, що вийшла.
— Привіт, Ксюх! Це що за блошиний ринок? — басом поцікавилася Рита, потираючи величезні долоні.
Зінаїда Степанівна відступила. Наявність у квартирі трьох суворих жінок бандитського вигляду в її плани не входила.
— Ви хто такі?
