Решта днів промайнула у важкій протверезній праці. Паркан стояв рівно, цегляна кладка веранди помітно піднялася. Грядки чорніли акуратними прямокутниками.
Богдан схуд на п’ять кілограмів, плечі його помітно зміцніли, а в очах замість вередливого блиску з’явилася спокійна ясність людини, яка пізнала ціну праці. У неділю, рівно через шістнадцять днів після його від’їзду, у квартирі Лени пролунав дзвінок у двері. Вона щойно закінчила читати нову книжку й неквапливо підійшла до дверей.
Вона здогадувалася, хто там. Свекруха напередодні надіслала коротке повідомлення: «Приймай чоловіка завтра до обіду».
Лена відімкнула двері. На порозі стояли батьки: Павло Андрійович у чистій сорочці, Лариса Петрівна з легкою усмішкою, а між ними — Богдан.
Лена кліпнула. Людина на порозі дуже віддалено нагадувала того вередливого підлітка-переростка, якого відвезли з валізою шістнадцять днів тому. Вилиці Богдана загострилися.
Обличчя вкрила густa дачна засмага. Богдан був одягнений в ідеально випрасувані матір’ю штани й чисту сорочку. Руки, раніше гладенькі й м’які від постійної роботи за комп’ютером, укрилися трудовими мозолями від лопати й цегли.
Пальці де-не-де були заклеєні бактерицидним пластиром. У руках Богдан тримав два величезні, вщерть набиті фірмові пакети з дорогого супермаркету. Згори стирчали головка фермерського сиру й палиця сирокопченої ковбаси.
А під пахвою він ніяково притискав пишний букет свіжих квітів. Павло Андрійович урочисто ступив уперед і простягнув Лені складений удвоє аркуш паперу, вирваний із зошита в клітинку.
— Що це? — запитала Лена з усмішкою, приймаючи папір.
— Акт приймання-передачі, — цілком серйозно оголосив батько. — Провели повну заміну прошивки мозку. Усунули системну побутову нахабність. Налагодили дві функції: самостійний похід у магазин і повагу до жіночої праці. Гарантія довічна, Олено. Якщо апарат знову почне давати збій, не терпи, одразу дзвони нам. На дачі ще старий гараж під знесення є. Робота знайдеться.
Богдан мовчки, не підводячи очей на дружину, ступив до квартири. Він поставив важкі пакети просто на підлогу передпокою й простягнув їй квіти…
