Після прийому Руслан зрозумів, що колишнього плану недостатньо. За кілька днів біля парадного входу зупинився білий спортивний автомобіль, і в хол увійшла жінка з яскравим світлим волоссям, укладеним бездоганними хвилями. Дорогий аромат наповнив приміщення, хутряне пальто ковзало по плечах, підбори впевнено відбивали ритм по мармуру. Слуги відразу впізнали Крістіну Литвин — колишню наречену Андрія.
Колись вона носила його каблучку й обіцяла залишатися поруч до кінця. За кілька тижнів після аварії, коли лікарі майже не залишали надії, Крістіна повернула прикрасу поштою. Тепер Руслан особисто повів її на другий поверх. Вони ввійшли до спальні з невимушеністю людей, переконаних, що єдиним свідком розмови буде безсловесний монітор.
Схилившись над Андрієм, Крістіна картинно зітхнула й з удаваним жалем зауважила, як сильно він схуд. Доглянутими пальцями вона поправила подушку й провела по волоссю колишнього нареченого з ретельно розрахованою ніжністю. Але щойно вона повернулася до Руслана, солодкість зникла з голосу. Вона зажадала пояснити, навіщо її повернули: оплачувати дорогу заради одного погляду на сплячого чоловіка не мало сенсу.
Руслан без сорому повідомив, що випадкова дружина почала заважати. Варвара взяла її під захист, а захищений пішак стає небезпечним. Якщо Андрій розплющить очі, поруч має опинитися жінка відповідного становища, готова зобразити повернене кохання, а не колишня офіціантка з вулиці. Папери й усунення Олесі Руслан збирався взяти на себе.
Крістіна подивилася на нерухомого чоловіка й діловито погодилася, зауваживши, що союз із Гордієнком вигідніший за зв’язок із черговим вискочнем. Однак заздалегідь зажадала точно визначити свою частку. Під ковдрою Андрієва рука стиснулася в кулак так сильно, що побіліли кісточки. Він спрямував усю волю на те, щоб дихання не змінилося, а повіки не здригнулися, поки жінка, якій він збирався довірити життя, торгувалася за нього біля його ж ліжка.
Двері відчинилися, і ввійшла Олеся з тацею. Вона завмерла, побачивши незнайомку, що схилилася над чоловіком і тримала пальці біля трубки крапельниці. Руслан із явним задоволенням представив Крістіну як жінку, яка мала стати справжньою господинею дому. Та оцінила просту сукню й поношені туфлі Олесі, а тоді тихо всміхнулася.
Олеся поставила тацю й цілком рівно відповіла, що походження гості її не цікавить, зате та неправильно поклала трубку, а такої недбалості не можна терпіти біля пацієнта. Потім попросила обох покинути кімнату, оскільки Андрієві потрібен спокій. Крістіна завмерла від несподіванки, Руслан сухо розсміявся й вивів її.
Олеся не подивилася їм услід. Вона перевіряла систему, хмурячись сильніше, ніж вимагала ситуація, і переконувала себе, що неприємний жар у грудях викликаний винятково турботою про безпеку хворого. Андрій і далі лежав із заплющеними очима, однак чув кожну інтонацію. Жоден із них тоді не наважився назвати почуття, яке вже перестало бути простою вдячністю…
