— Та ось, дивіться, — вона показала рядок у договорі.
— Та я ж у цьому взагалі ні бум-бум.
— Якщо коротко, на вас покладаються всі витрати за цим виробництвом, усі ризики теж за ваш рахунок. І якщо ви не зможете заплатити, то віддасте своє підприємство. А на усунення проблем дають усього тиждень. Мені здається, це мало, хоча я ж не знаю, що у вас там за справи. Ви виробляєте якісь кам’яні пластини? — Маша знітилася.
— Ну майже, я виробляю керамічну плитку й збираюся укласти контракт із партнерами. Їхав якраз підписувати, — сказав Іван.
Його телефон розривався, але він слухавки не брав.
— А вам телефонують, — сказала Маша й шумно ковтнула какао. — Смачно. Давно не пила, а дуже люблю.
— То пий частіше, тут же в тебе все під боком.
— Та не можу, такі гроші…
— Так, а що там ще сказано дивного?
— Ну ось, якщо ви невчасно віддасте товар, то повинні будете заплатити повну вартість, а потім усе одно його поставити.
— Теж якось нерозумно.
— Ще й як.
Зрив переговорів
— Так, Коль, чого ти мені надзвонюєш? — Іван нарешті відповів на дзвінок, який, здавалося, не припинявся. — Ну і що, що приїхали? Ну і що, що сидять? Хай чекають! Скажи мені, хто займався перекладом контракту? Ти цього перекладача знайшов? Ага. Значить, поганого знайшов перекладача. Скажи, переговори на сьогодні скасовуються.
На тому кінці дроту голос почав кричати й заперечувати…
