Щовечірнє миття посуду було суворо регламентоване: понеділок, середа й п’ятниця — його зміна; вівторок, четвер і субота — моя; у неділю ми справлялися з цим разом. У суботу рівно о десятій ранку він брався за пилосос. У середу запускав пральну машину. Якщо на роботі в мене траплявся аврал, він мовчки йшов на кухню й готував вечерю. Мені навіть не доводилося про це заїкатися.
Коли я розповіла про це мамі, вона довго не могла повірити, що він сам стоїть біля плити й не дорікає. Я пояснила їй, що для тутешніх чоловіків це базові речі. Їх змалку привчають, що підтримання чистоти не має гендерної прив’язки, це просто рутина.
Колега чоловіка, Андреа, згодом підтвердила це спостереження, зауваживши, що в їхньому суспільстві немає поділу праці на суто жіночу й чоловічу. Це банальні побутові завдання, які лежать на плечах обох.
Я перестала відчувати себе хатньою прислугою. Зникло гнітюче відчуття несправедливості через те, що я працюю і в офісі, і вдома, поки партнер відпочиває.
Ще одним плюсом було життя без істерик. Штефан не підвищив голосу жодного разу за всі п’ять років нашого шлюбу. У разі виникнення конфліктних ситуацій він завжди пропонував сісти за стіл переговорів і виробити рішення, комфортне для нас обох.
У нашому домі не грюкали дверима й не грали в мовчанку цілодобово. Будь-яка проблема розв’язувалася через діалог. Моя приятелька-німкеня Криста якось обмовилася, що влаштовувати скандали — ознака незрілості, а адекватні люди використовують для комунікації діалог.
Життя Штефана було розписане наперед: на рік, на п’ятирічку, на десятиліття. Його фінансова стратегія була бездоганною: чітке розуміння суми заощаджень до сорокаріччя, дата придбання нерухомості, розрахунки пенсійних виплат.
Я жила з усвідомленням того, що він не ухвалить раптових руйнівних рішень на кшталт звільнення з роботи заради творчих пошуків або вкладення всіх заощаджень у сумнівний стартап Василя. Це дарувало неймовірне відчуття безпеки. На слово Штефана можна було покластися на двісті відсотків.
Моя місцева знайома Моніка влучно зауважила, що їхні чоловіки функціонують як швейцарські механізми — з ними буває не надто весело, зате як за кам’яною стіною, на відміну від чоловіків з нашої батьківщини, з якими часто доводиться переживати вічний пошук пригод.
Мінуси: від ощадливості до відсутності романтики
Однак у цієї медалі був і тривожний зворотний бік — тотальне урізання витрат. У зимові місяці наша квартира нагадувала холодильник. Термостат стабільно стояв на позначці 17 градусів. Штефан вважав, що гріти повітря надто накладно, а прохолода благотворно впливає на імунітет. У результаті я пересувалася домом у кількох шарах вовняного одягу…
