Усмішка зникла з обличчя Мельника. У його погляді проступила злість людини, яка вже вважала вигоду своєю й раптом її позбулася. Він звинуватив Оксану в тому, що вона навмисне ускладнює йому роботу, і запитав, чи не ставить вона себе вище за закон. Спершу Артем заявив, що протокол готовий і документи можна повертати, але тут-таки передумав.
Таким водіям, сказав він, узагалі не можна бути за кермом. Оксана нібито становила небезпеку для оточення, а посвідчення, ймовірно, просто купила. Вигаданого штрафу йому вже було замало — інспектор шукав спосіб покарати її значно жорсткіше. Йому потрібно було довести, що чужий час і можливість продовжити дорогу залежать винятково від його примхи.
Оксана відчула холодне передчуття, але пози не змінила. У самовпевненості молодого інспектора з’явилося щось небезпечніше: уражене марнославство поєдналося з бажанням принизити того, хто відмовився боятися. Артем повільно підняв водійські права й вимовив її ім’я. Раз вона не цінує можливості їздити, заявив він, їй буде корисно якийсь час ходити пішки.
Він запропонував Оксані переглянути ставлення і до правил, і до людей у формі, після чого примружився, чекаючи переляку. Але жінка не просила повернути документ і не намагалася вихопити його. Її спокій він сприйняв не як силу, а як нерозуміння того, наскільки здатен зіпсувати їй життя. Тепер Артем вирішив провчити її так, щоб вона, на його думку, цього не забула.
Інспектор потримав посвідчення перед очима Оксани, ніби хотів переконатися, що вона стежить за кожним рухом, потім відвів руку й різко зігнув ламіновану картку навпіл. Випадковістю це бути не могло. Пальці напружилися, на обличчі з’явилося передчуття — і над тихою дорогою пролунав сухий тріск. Зупинити його Оксана не встигла. У руках Мельника залишилися дві нерівні частини водійського посвідчення…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
