Слова про службову поїздку викликали в Артема короткий їдкий смішок. Він поцікавився, чи не їде Оксана в якихось побутових справах, а цінність її вантажу насмішкувато звів до розсади. Після цього інспектор оголосив: саме він визначає, кому дозволено поспішати на цій дорозі, а кому доведеться чекати.
Водійське посвідчення він тримав за край, майже гидливо, і не зводив очей з обличчя водійки. Артем явно розраховував побачити розгубленість. Йому хотілося, щоб жінка почала виправдовуватися, попросила відпустити її або сама запропонувала спосіб швидко закінчити неприємну розмову. Для цього він навмисно розтягував паузи, то дивився на картку, то знову вивчав Оксану, змушуючи її чекати рішення. Але жінка мовчала, і очікуваного задоволення це йому не приносило.
Подібна манера була їй знайома. За довгі роки роботи вона зустрічала молодих працівників, яким невеликих повноважень вистачало, щоб вирішити, ніби вони мають право розпоряджатися чужим часом і не зважати на чужу гідність. Для Артема нудне чергування ставало цікавішим, якщо вдавалося дістати легку вигоду або принизити того, кого він вважав нездатним відповісти. Його насмішки були перевіркою: як швидко обрана жертва поступиться?
Оксана розуміла, що поспішне пояснення буде сприйняте як страх, а прохання продовжити шлях — як згода грати за нав’язаними правилами. Вона повільно видихнула й залишилася нерухомою. Ні тривоги, ні метушні, на які чекав інспектор, на її обличчі не з’явилося. Саме ця витримка дратувала його сильніше за будь-яке відкрите заперечення.
Артем зажадав пояснити таку поведінку й нагадав, що водій може позбутися права керувати автомобілем. Потім послався на дорожні камери, які нібито підтверджували всі його обвинувачення, хоча показувати записи не став. Розмахуючи посвідченням Оксани, він дедалі сильніше стискав його пальцями. Самовдоволення поступово поступалося місцем погано прихованій злості.
Оксана вирішила попередити його ще раз. Вона повідомила, що виконує службове завдання, подробиць якого розголошувати не має права. Безпідставна затримка й навмисне створення перешкод, сказала вона, можуть мати для інспектора серйозні наслідки. Це прозвучало не як погроза, а як спокійний опис того, до чого могла призвести його наполегливість.
Однак Артем почув лише виклик своєму самолюбству. З глузливою серйозністю він заявив, що страшенно наляканий, зажадав пред’явити службове посвідчення й указав на відсутність спеціальних сигналів на старому цивільному седані. За його версією, перед ним сиділа звичайна порушниця, яка намагалася надати собі більшої ваги. Він порадив Оксані припинити вигадувати й змиритися з тим, що відбувається.
Назвавшись повним іменем — Артемом Олеговичем Мельником, — інспектор офіційним голосом оголосив, що має право затримати її й скласти протокол за перевищення швидкості. Питання про те, чи збирається вона сперечатися, прозвучало як чергове приниження. Артем дістав блокнот із бланками й почав писати з підкресленою діловитістю, кожним рухом демонструючи власну важливість і її гадану безпорадність.
Оксані досить було відкрити бардачок і показати темно-червоне посвідчення інспектора центрального транспортного управління. Але умови поїздки забороняли розкривати посаду без потреби. Поки Мельник обмежувався необґрунтованими обвинуваченнями й порушенням процедури, вона сподівалася дочекатися офіційного оформлення й продовжити шлях. Водночас ставало очевидно: безпека руху його давно не цікавила…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
