Життя без прикрасСтріху над лазнею Павло збирався полагодити давно: дошки повело, після дощу в передбаннику темніла пляма. Левко сам напросився допомогти, мовляв, удвох упораються швидше. До сутінків вони стукали молотками, а коли останню щілину було закрито, Павло дістав пляшку й закуску. До хати йти не хотілося: Оксана з немовлям нещодавно повернулася з лікарні, та й Левка вона терпіти не могла. Павло знав це й вирішив не дратувати дружину.
У передбаннику пахло парою, стружкою й димком. Чоловіки сіли за стіл, випили по першій, потім по другій. Левко мовчав якось дивно, не по-приятельському, ніби вичікував слушної хвилини. І вона, вочевидь, настала.
— Ну що, молодий батьку, як воно тобі? — спитав він, розтягуючи слова.
Павло всміхнувся. Усмішка вийшла м’яка, майже хлоп’яча.
— Сам іще не второпаю. Дивишся на нього — і страшно. Такий маленький, пальчики тонкі. На руки беру й боюся, що зламаю.
Левко всміхнувся краєчком рота. В його обличчі з’явилося щось недобре, липке.
— Вони всі спершу янголятами здаються. Хоч свої, хоч чужі.
Павло завмер із пляшкою в руці. Скло тихо цокнуло об край склянки.
— Ти це до чого?
— Та так. Сказав, як є. Не кожному, знаєш, дано чужого вигодувати та своїм прізвищем прикрити.
У Павлі щось обірвалося. Він підвівся так різко, що лава скрипнула. Схопив приятеля за комір, притяг до себе й прохрипів просто в обличчя:
— Не крути. Кажи, що знаєш. Тільки без бабських натяків.
Левко вивернувся, відступив, потер шию. Образу він удав майстерно, але очі його блищали злорадством.
— А чого мені казати? Усе село бачило. Поки ти чоботи на службі топтав, твоя Оксана не нудьгувала. То з однією компанією, то з іншою. Додому під ранок приходила. То п’яна, то весела, ніби свято в неї щодня.
— З ким? — Павло ледве вичавив це слово.
— А ти порозпитуй. Тільки не дивуйся. Добрі люди давно сміються: Павло повернувся, весілля справив, а дитинка, може, й зовсім не його.
Він відступав до дверей, уже розуміючи, що перегнув, але зупинитися не міг.
— Дурнем будеш, якщо чужого малого роститимеш. Хоча тобі вирішувати.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.