У домі чоловіка дівчину прийняли холодно, але її вчинок виявився сильнішим за будь-які слова

— Уночі. Сама. Ти не знаєш, куди їхати.

— Мені вже давно нікуди йти. Просто сьогодні я це нарешті зрозуміла.

Він підійшов ближче.

— Мама перегнула. Я поговорю з нею.

Аліна гірко всміхнулася.

— Після ганчірки? Після звинувачення в крадіжці? Чи після паперів із моїм ім’ям?

Саїд провів рукою по обличчю.

— Це бізнес. Були складнощі з контрактом. Треба було показати, що частина зобов’язань забезпечена дружиною. Жодної реальної загрози немає.

— Ти використав моє ім’я без моєї згоди?

— Я хотів пояснити пізніше.

— Коли? Коли мені прийшов би лист із банку? Коли мене зупинили б в аеропорту? Коли я дізналася б, що винна гроші твоїй компанії?

Він роздратовано підвів очі.

— Не перебільшуй. Ти просто не розумієш місцевої системи.

Аліна закрила валізу. Блискавка заїла. Вона смикнула її сильніше й зламала ніготь майже до крові. На пальці проступила червона крапля.

— Я все прекрасно розумію, — тихо сказала вона. — Просто надто довго не хотіла розуміти.

Саїд сів на край ліжка.

— Я люблю тебе.

Колись ці слова могли її зупинити. Могли розчулити, змусити шукати виправдання, вірити, чекати. Тепер вони прозвучали порожньо.

— Любов не ховає документи під шафкою, — сказала Аліна.

— Це не я їх сховав.

— Але ти знав.

Він відвів погляд.

У коридорі почулися кроки. На порозі зупинилася Надія.

— Вона не піде з цими паперами.

Аліна підняла сумку.

— Піду.

— Ти пошкодуєш. В Еміратах жінка без родини швидко розуміє своє місце.

Аліна повернулася до неї.

— Я вже зрозуміла. Моє місце там, де мене не принижують.

Щока Надії сіпнулася.