— Марк.
Батько все зрозумів без пояснень. Кілька секунд він мовчав, потім тихо сказав:
— Правильно зробила, доню.
Я подивилася на нього й усміхнулася. Спокійно, тепло, без колишньої напруги, яка жила в мені довгі місяці.
Уперше за довгий час я ясно відчула: війна закінчилася. І ми вистояли.
— Знаю, тату, — сказала я. — А тепер до роботи. У нас попереду багато справ.
