Їхньою базою був комплекс на Кам’яноострівському проспекті. Влітку 1993 року учасники заявили про себе в поділі сфер впливу з представниками етнічних угруповань.
Люди Кумаріна почали громити торгові ряди на ринках, бажаючи встановити свої порядки. Після цього вони витіснили конкурентів зі сфери незаконного обігу заборонених речовин.
Свою роль в успіху команди відіграв знаменитий авторитет В’ячеслав Іваньков на прізвисько Япончик, який мешкав тоді за океаном. Його зв’язки допомогли налагодити контакти з міжнародними картелями.
Заборонений товар надходив у морський порт у ящиках із замороженими морепродуктами. Закордонні партнери були зацікавлені в нових ринках збуту.
Вони навіть вели переговори про купівлю старого підводного човна для транспортування вантажів. Представники організації запропонували їм придбати списану субмарину завдовжки близько 91 метра.
Можна лише уявити міць структури, яка розпоряджалася військовими суднами. За один раз такий човен міг перевезти десятки тонн вантажу.
Розміщувати товар планували в нішах для торпед, але угоду не довели до кінця. У підсумку поставки йшли через контейнери з фруктами та консерви, які пакували просто в порту.
Через прикордонні пункти товар розходився по всій країні. Гроші від цієї діяльності текли в організацію нескінченним потоком.
Із 1994 року лідер вирішує змінити тактику й стратегію, починаючи активно заводити зв’язки в середовищі політиків і чиновників. За даними відомств, кількість членів угруповання сягнула кількох тисяч осіб…
