Життя без прикрас— спитала Марта.
— Тоді покинеш цей дім. Або приймеш наслідки.
Вона спробувала всміхнутися.
— Наслідки? Ви мене в коморі замикатимете?
Усмішка зникла, щойно вона зустрілася з його важким поглядом.
— Іди перевдягнися. Після сніданку вийдемо на майданчик. Твою фізичну підготовку доведеться підтягувати.
Того дня Марта майже не присіла. Спершу Владислав Петрович вивів її займатися й ганяв до тремтіння в колінах. Потім вона допомагала Тамарі Андріївні на кухні, розбирала покупки, мила посуд, їздила з нею по продукти, поверталася й знову чистила, різала, розкладала, витирала.
Надвечір вона дісталася спальні й упала на ліжко. Але заснути не змогла. З дитинства Марта була людиною нічною: ближче до півночі думки ставали яснішими, а всередині ніби прокидалося друге життя. Вона крутилася, дивилася в темряву, слухала, як за стінами стихає дім, а потім усе ж потягнулася до ноутбука.
Вона надягла навушники, увімкнула фільм і навіть не подумала, що тонка смужка світла пробивається з-під дверей.
За кілька хвилин двері розчахнулися так різко, що Марта здригнулася всім тілом. На порозі стояв Владислав Петрович.
— Технікою після відбою користуватися заборонено.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.