Життя без прикрасЧастина 7 з 10
Розмір
Тема
Шрифт
Увечері Богдан із Мариною приїхали до мене, сяючі, задоволені. Вони були певні, що я без суперечок скорився і що перемога вже остаточно опинилася в них у руках.
Богдан по-господарськи пройшов на кухню, відкрив мій холодильник, дістав мою ковбасу. Марина всілася в крісло, закинула ногу на ногу. «Ну що, тату?» — сказав Богдан, жуючи.
«Бачиш, як усе зручно тепер. Тобі й думати ні про що не треба. Захочеш грошей на щось — скажеш, ми вирішимо».
«Зручно», — погодився я. «А скажіть-но мені, діти: за чиї гроші ви відпочивали цієї зими?» Богдан вдавився. Марина напружилася.
«У сенсі? За свої», — сказав Богдан. «А машина твоя, Марино?» «Теж за свої». Мовчання.
«Я сьогодні був у банку, — сказав я все так само спокійно. — Я бачив усе. Кожен переказ за пів року»…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.