— То хтось заплатить двадцять тисяч вісімсот? — суворо нагадав він, дивлячись на Тараса.
Той безпорадно озирнувся в бік вітальні. Звідти повільно вийшла Валентина Сергіївна. Вона човгала ногами й мала такий вигляд, ніби за кілька хвилин стала набагато старшою.
Від колишньої пихи не лишилося нічого. За її спиною подруги вже збуджено перешіптувалися, перетравлюючи куди цікавіше частування, ніж дорога риба. Дуже скоро всі знайомі дізнаються, що «важливий начальник» майже повністю жив на гроші дружини.
Під важким поглядом кур’єра Валентина Сергіївна засунула руку в кишеню фартуха. Вона дістала простий гаманець, відкрила його тремтячими пальцями й вийняла потерту пенсійну картку.
Пластик торкнувся термінала. Цього разу апарат подав підтверджувальний сигнал, а потім повільно видав чек. Урочистий обід з осетром обійшовся свекрусі майже в цілу пенсію.
Тепер, без щомісячної допомоги Марини, до наступної виплати Валентині Сергіївні доведеться уважно розраховувати решту коштів, а домашня картопля напевно знову посяде почесне місце в її меню…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
