Світлана взяла свій телефон і цього разу набрала номер чоловіка. Гудки тяглися довго. Нарешті слухавку зняли. На тлі грала легка лаунж-музика.
— Так, зайчику, — пролунав бадьорий голос Віктора, щедро приправлений удаваною діловитістю. — У мене показ намічається, буду пізно. Клієнт складний, треба підігріти.
— Скасовуй показ, Вікторе. — Світлана карбувала кожне слово, наче забивала цвяхи в труну його уявного успіху. — Твій найскладніший клієнт зараз сидить на моїй кухні й капає слізьми в чай із валер’янкою. Твоя мама приїхала з речами заселятися в євродвушку.
На тому кінці зависла важка пауза. Лаунж-музика раптом здалася вкрай недоречною.
— Мама? Яка мама? — У голосі елітного рієлтора прорізалися верескливі нотки першокласника, якого спіймали на курінні за гаражами.
— Твоя, якій ти купив квартиру за документами. — Світлана подивилася на свекруху, яка почала повільно отямлюватися, і в її очах розгорявся аж ніяк не родинний вогонь. — У тебе є 20 хвилин, щоб урятувати залишки своєї гідності, інакше твої італійські костюми вирушать у сміттєпровід.
Світлана скинула виклик. Чекати довелося не 20 хвилин, а 40.
А за цей час Світлана й Раїса Петрівна не промовили ані слова. Свекруха сиділа рівно, втупившись в одну точку. Валер’янка зробила своє, заспокоївши серцебиття, але натомість розбудила глуху важку лють ошуканої інвесторки. Світлана ж просто пила вже прохололу каву. Її рішення було ухвалене миттєво й оскарженню не підлягало. Людина, здатна на таку грандіозну, нікчемну брехню, не мала права займати простір у її квартирі й у її житті.
Клацнув замок вхідних дверей. У коридор ввалився Віктор. На ньому був оксамитовий бордовий піджак, біла сорочка, розстебнута на два ґудзики. На шиї красувалася шовкова хустка. Справжній господар життя. Тільки тепер цей господар сильно сутулився й нервово теребив ключі від тієї самої жовтої машини. Він зайшов на кухню, спробував зобразити сяйну усмішку, але вона вийшла кривою й жалюгідною.
— Мамусю, який сюрприз! А чого не попередила? Ми б тебе зустріли, до ресторану звели.
Раїса Петрівна повільно підвела голову. Погляд у неї був такий, наче вона обирала місце на тілі сина, куди зручніше встромити вила. Віктор судомно ковтнув. Він перевів погляд на Світлану. Синя папка з документами все ще лежала на столі. Усі шляхи до відступу були відрізані.
Та Віктор був би поганим продавцем, якби не спробував викрутитися з найбезнадійнішої ситуації. Він прибрав незалежної пози, засунув руки до кишень оксамитового піджака й спробував перехопити ініціативу.
— Мамо, Світлано, послухайте, це просто тимчасові труднощі перерозподілу активів.
Він почав відступати до передпокою, подалі від двох жінок, чиї погляди схрестилися на ньому з очевидним наміром завдати тілесних ушкоджень.
— Це інвестиція, ліквідний актив. Ви не розумієте, як працює ринок.
— Я розумію, як працює ринок, — низьким, загрозливим голосом промовила Раїса Петрівна.
Вона впритул підійшла до сина.
— Я на ринку 30 років помідорами торгувала. Я знаю, коли мені підсовують гнилий товар. Де мої гроші?
Віктор притиснувся спиною до вхідних дверей.
— Мамусю, машина, вона коштує величезних грошей. Це рідкість. Ексклюзив. Так, я продам її будь-якої миті дорожче, ніж купив. Ти отримаєш свої 15 млн із розкішними відсотками. Це просто примноження капіталу.
Світлана не витримала. Вона щиро розсміялася. Звук був сухий, короткий й жорсткий. Вона взяла зі столу планшет, ввела кілька цифр у рядок пошуку й розвернула екран до свекрухи та чоловіка.
— Примноження капіталу. Вікторе, ти маєш нас за круглих ідіоток.
І ткнула наманікюреним нігтем в екран.
— Я пробила твій ексклюзив по базах ще тиждень тому. Мені було цікаво, чому успішний рієлтор останні три тижні їздить на роботу метро, розповідаючи казки про те, що суперкар надто потужний для міських заторів.
Віктор позеленів. Його оксамитовий піджак раптом став схожий на ганчірку, на якій спав бродячий кіт.
— Двигун твоєї італійської табуретки заклинило, — із насолодою вела далі Світлана, зачитуючи інформацію з форуму автомеханіків, де Віктор під своїм ніком благав про допомогу: «Стуканув двигун на ламбі. Де знайти запчастини дешевше?» Вартість капітального ремонту — 3 млн. 3 млн лише на те, щоб ця жовта ванна просто завелася.
Раїса Петрівна видала звук, схожий на стогін пораненого лося…
