Але по неї так ніхто й не прийшов. На четвертий день Дмитро знайшов можливість повідомити їй трагічну новину. «Михайло помер сьогодні вночі просто на допиті: його старе серце не витримало тортур».
«Він не сказав катам жодного слова». Анна зовсім не знала, плакати їй зараз від горя чи радіти такому завершенню. Людина, яка самовіддано допомагала їй півтора року, загинула болісною смертю.
Але він загинув як герой, забравши з собою в могилу всі таємниці їхньої підпільної мережі. Він ціною власного життя врятував її від неминучого провалу. Слідчий Кранц і далі старанно працював, але тепер його погляд, коли він дивився на Анну, став зовсім іншим.
У ньому читалося вже не холодне підозріння, а глухе, зле роздратування. Професіонал відчував, що назавжди втратив якусь важливу нитку, і ніяк не міг зрозуміти, в чому саме його помилка. А далекий Центр тим часом і далі відчайдушно чекав на життєво важливу інформацію про наступ.
Складне рішення прийшло до Дмитра глибокої ночі, рівно за тиждень після загибелі зв’язкового. Досвідчений агент чітко зрозумів, що далі так тривати просто не може. Розумний Кранц рано чи пізно вирахує її нового зв’язкового, гарантовано вийде на Анну, і тоді все закінчиться провалом.
Єдиний надійний спосіб урятувати дружину від тортур і смерті — це назавжди прибрати її з цієї небезпечної гри. Наступного ранку він офіційно викликав її до себе в кабінет під благовидним приводом термінового перекладу секретних паперів. Коли дівчина ввійшла, він двічі провернув ключ у замку й рішуче повернувся до неї.
«Я ухвалив остаточне рішення», — сухо сказав він. «Сьогодні вночі ти підеш через лінію фронту до своїх». Анна вперто похитала головою, не погоджуючись із наказом.
«Я фізично не можу піти. У мене більше немає зв’язкового й немає надійного каналу для переходу». Чоловік упевнено відповів: «Безпечний канал у тебе буде. Я особисто все організую».
Вона подивилася на нього з явною недовірою. «Але як ти зможеш це зробити?» Він швидко й чітко пояснив їй свій зухвалий план.
Виявилося, що в нього була своя власна, глибоко законспірована агентурна мережа. Ця мережа завжди працювала цілком незалежно від її проваленого каналу зв’язку. Через цих перевірених людей він міг будь-якої миті зв’язатися з нашим командуванням напряму.
Він пообіцяв, що просто сьогодні запросить у штабу організацію її термінової евакуації. «Це цілком можливо технічно. Такі операції вже успішно проводилися нами раніше».
Анна тривожно спитала: «А як же ти?» Він винувато відвів очі вбік. «Я мушу залишитися тут».
Вона фізично відчула, як усередині в неї знову щось болісно обірвалося. «Ні», — твердо сказала вона. «Якщо ми йдемо, то тільки разом, удвох».
Він заперечно похитав головою. «Моя позиція на цій посаді надто цінна для спільної справи». «Ворожий генерал, який працює на нашу розвідку, — це воістину унікальний і незамінний стратегічний актив».
«Центр ніколи в житті не погодиться добровільно вивести мене з гри, поки я фізично можу працювати тут і приносити користь». Анна в розпачі схопила його за рукав мундира. «Тоді я теж залишаюся з тобою до самого кінця!»
Він із жалем подивився на засмучену дружину. У його темних очах плескався глибокий біль, який він навіть не намагався приховати. «Ти просто не розумієш усієї серйозності ситуації», — сказав він дуже тихо.
«Нишпорка Кранц уже майже вийшов на твій слід. Мине ще тиждень, може, два, і він обов’язково знайде залізні докази твоєї провини. А коли він їх знайде, він не просто формально заарештує тебе».
«Він жорстоко катуватиме тебе у своїх підвалах. І ти зрештою заговориш, бо під його тортурами ламаються й говорять абсолютно всі люди. І тоді неминуче загину я, загине вся моя агентурна мережа, загинуть сотні солдатів, яких ми з тобою могли б урятувати своїми донесеннями».
Анна безсило замовкла. Як розвідниця, вона розумом чудово розуміла, що він цілком має рацію. Вона розуміла залізну логіку цього рішення, розуміла холодний математичний розрахунок командування, але її серце відмовлялося це прийняти.
Вона з надією спитала: «Ми з тобою ще колись побачимося після закінчення війни?» Він нічого не відповів на це запитання. Чоловік просто притягнув її до себе й обійняв так міцно й відчайдушно, як обіймають лише перед найдовшою розлукою в житті.
Вони мовчки простояли так кілька довгих хвилин, боячись відпустити одне одного. Потім він обережно відсторонився, лагідно взяв її заплакане обличчя у свої широкі долоні й подивився просто в очі. «Прошу тебе, просто запам’ятай мене таким», — сказав він зірваним голосом. «Запам’ятай мене живим».
План її евакуації був геніально простим і водночас неймовірно ризикованим. Дмитро офіційно, за всіма правилами оформив арешт Анни як неблагонадійної перекладачки, підозрюваної у зв’язках із партизанським підпіллям. Супровідні документи були цілком справжніми, з оригінальними печатками й підписами комендатури…
