Вона дістала телефон. Набрала номер Діми.
«Дім». Голос здригнувся. «Слухай, може, дамо їм сто тисяч? Нехай знімуть собі щось на узбережжі. Я більше не можу це читати. Мене трусить».
На тому кінці зависла пауза. Було чути, як Діма дихає.
«Оксано, ти де зараз?» — спитав він абсолютно рівним голосом.
«У магазині, біля дому».
«Нічого не купуй. Іди додому. Я вже тут».
Коли вона зайшла до квартири, у передпокої горіло світло…
