Побачивши чоловіка з іншою жінкою, дружина не влаштувала істерики — її коротка реакція виявилася куди сильнішою

— Любий, але ж у тебе є квартира, — нагадала Лілія, вмостившись на краю ліжка.

— У ній живуть мої діти, — втомлено відгукнувся Вадим.

— І твоя дружина теж.

— Ти пропонуєш вигнати малих хлопчиків і змусити їх шукати собі дім?

— Я цього не казала, — ображено протягнула вона.

Вадим замовк, а потім згадав, що діти поїхали.

— Їх не буде місяць. За цей час ми могли б підшукати постійний варіант.

— Вони поїхали відпочивати? Я теж хочу кудись вибратися. Ти мене відвезеш?

— Ліліє, зараз не час.

— Я лише спитала.

Вадим роздратовано відвернувся й набрав номер дружини. Він пояснив, що їм ніде зупинитися, і попросив дозволу пожити в спільній квартирі, поки сини відсутні. Оксана вислухала без суперечок. Вона погодилася дати їм три тижні — жодного зайвого дня.

Дуже скоро підтвердилися слова Галини про нову обраницю сина. Лілія вставала майже опівдні й не виявляла ані найменшого бажання займатися побутом. Оксана ж навмисне готувала тільки собі. Вона купила маленьку каструлю й одного разу зварила в ній дві порції супу.

Запах наповнив квартиру. Вадим кілька разів ніби ненароком з’являвся у дверях кухні, поглядаючи то на плиту, то на дружину. Оксана помітила цей голодний погляд і все-таки поставила перед ним тарілку. Він їв поспіхом, ніби кілька днів перебивався кавою та випадковими перекусами.

Вона зачекала, поки він закінчить, прибрала лише свій посуд, витерла стіл і попередила: