Частина 15 з 15
Розмір
Тема
Шрифт
— тихо запитав він.
Лена замислилася. Не тому, що сумнівалася. Просто хотіла відповісти чесно.
— Я надто довго любила за нас обох. І надто довго забувала про себе.
Він хотів заперечити, сказати хоч щось, вхопитися за минуле, але слів не знаходилося.
Іноді людина розуміє, що втратила, лише в ту мить, коли повернути вже неможливо.
Артем мовчки пішов збирати речі.
За годину квартира остаточно спорожніла…
Лена зачинила за ним двері, прихилилася до стіни й уперше за багато місяців вдихнула глибоко, на повні груди.
Дім здавався незвично порожнім.
Але ця порожнеча більше не лякала.
Вона була не самотністю.
Вона була свободою.
Історію прочитано. Дякуємо!
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.