Життя без прикрасЧастина 20 з 20
Розмір
Тема
Шрифт
Двері зачинилися м’яко. Олеся ще довго стояла в передпокої, слухаючи кроки на сходах. Потім повернулася до вітальні. На килимі лишилася маленька сіра шерстинка, біля вікна тихо ворухнувся листок рослини.
Між нею й Софією лежали роки, яких ніхто не поверне. Перші слова, застуди, шкільні фотографії, нічні страхи, дитячі звички — усе це вже належало минулому, чужому й неповерненному. Але вперше ці роки не стояли глухою стіною. Вони стали дорогою. Нерівною, довгою, обережною дорогою, якою можна було йти назустріч одна одній — без поспіху, без вимог, без спроби відібрати те, що було в іншої.
Олеся підійшла до вікна, торкнулася листка великої квітки й тихо вимкнула світло.
Історію прочитано. Дякуємо!
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.