Життя без прикрас— спитав він неголосно. Я відповів йому далеко не відразу.
Спершу я подивився на його важку руку з розбитими кісточками. Потім перевів погляд просто в його нахабні очі. — Спочатку попрошу вас вийти за наші ворота.
Хлопець у шкірянці зневажливо фиркнув. Громило при цих словах навіть усміхнувся. Тільки Лисий лишився абсолютно серйозним.
Він уже зрозумів те, чого двоє інших ще не встигли усвідомити. Я не намагаюся здаватися небезпечним хлопцем. Я просто їх зовсім не боюся.
— А якщо не вийдемо? — спитав він. — Тоді будете розмовляти вже зі мною, — сказав я спокійно. — І повірте, це буде зовсім інша розмова.
У дворі повисла дзвінка тиша. За парканом хтось із сусідів швидко зачинив вікно. Батько в мене за спиною ледь чутно втягнув повітря.
Лисий повільно прибрав папір, не зводячи з мене чіпких очей. Наче вперше за весь час він прикидав не можливий зиск. Він оцінював, у скільки їм може обійтися помилка, якщо вони зроблять крок.
По його обличчю було видно, що він уже не тиснув, а рахував ризики. Доти все йшло за звичним для них сценарієм. Боржник загнаний, папери на руках, у дворі нікого зайвого.
Ще кілька хвилин, і батько або сам поставив би підпис, або його дотиснули б. Але тепер розклад змінився, і це відчували всі. — Гаразд, — сказав Лисий нарешті, ховаючи аркуш до кишені.
— Давай без зайвого шуму, адже твій батько доросла людина. Він сам позичив, сам підписав, сам прострочив. Ми не злодії й не грабіжники, ми приїхали закрити питання.
Він говорив рівно, майже спокійно. І саме в цьому спокої було більше загрози, ніж у крику. Такі, як він, люблять ховати ніж за ввічливим тоном.
Шкірянка, навпаки, вже починав відверто заводитися. Йому не подобалося, що розмова вислизає з їхніх рук. Він звик до простіших речей: налякати, принизити, штовхнути, забрати.
А тут йому довелося стояти й слухати. Батько за моєю спиною нерівно перевів подих. Я не обернувся, але чув його надто добре.
Він мовчав не тому, що не мав що сказати. Просто будь-яке слово зараз ударило б або по ньому, або по мені. І він це чудово розумів.
— Я сказав один раз, — промовив я. — Сьогодні він нічого не підпише. Шкірянка відразу подався вперед, готовий до конфлікту.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.