Життя без прикрас— Хочете померти?
Шейх усміхнувся кутиком губ.
— Іноді смерть — найкращий лікар.
— Тоді навіщо тут я?
— Щоб спостерігати, як я себе знищую.
Він підійшов ближче. Між ними лишився всього один крок. Його бурштинові очі спалахнули.
— Ви смілива, докторе. Решта мовчали.
— Можливо, решта й мовчали. Я не збираюся.
Він довго дивився на неї, потім тихо сказав:
— Добре. Робіть, як вважаєте за потрібне. Але пам’ятайте: я не просто пацієнт. Я господар цього палацу.
— А я не служниця, — відповіла Ірина. — Я лікарка. І якщо ви хочете, щоб я залишилася, вам доведеться слухати мої рекомендації.
Кілька секунд тиша була такою густою, що чути було, як крапля падає у фонтан. Потім він усміхнувся. Уперше по-справжньому.
— Згоден. На сьогодні.
Він розвернувся й пішов до палацу. Ірина дивилася йому вслід, здивована. Уперше за весь час він не видався їй страшним. У ньому на мить промайнуло щось людське.
Одного вечора, розбираючи записи, Ірина помітила дивину. У графі «сон» стояло: «не спав». У графі «біль» — «посилюється на заході сонця».
Вона замислилася. Біль посилюється саме на заході. Це могло бути пов’язано з психікою. Або з якоюсь подією з минулого, що сталася саме в цю пору доби.
Тієї ночі вона вперше порушила одне з правил. Взяла з медичного блоку стару папку з позначкою «Архів. Конфіденційно». Усередині лежали записи попередніх лікарів. Ірина читала до глибокої ночі:
«Напади виникають раптово. Неврологічних і медичних причин не виявлено. Пацієнт агресивний. На запитання про минуле не відповідає. Можливий посттравматичний синдром. Під час марення кілька разів вимовив ім’я Ясміна».
Ясміна.
Ім’я прозвучало в голові, як тихий зітх. Ірина повторила його пошепки й відчула холодок між лопатками.
Наступного ранку вона зустріла Лейлу біля сходів.
— Хто така Ясміна? — запитала Ірина прямо.
Лейла завмерла, ніби це ім’я вдарило по повітрю.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.