Життя без прикрасАле доля розпорядилася інакше. І, як не дивно, його нездійснена слабкість допомогла йому опинитися поруч у потрібну хвилину.
Ніна з часом пішла на поправку. Знайшовся хороший лікар, ліки нарешті підібрали правильно, та й життя далеко від шуму справді пішло їй на користь. Дім перестав бути чужим. У ньому з’явилися тепло, сміх, звички й свої маленькі сімейні ритуали.
А коли згодом Ніна знову повернулася додому після лікарні, Матвій зустрів її біля ґанку.
Від самої хвіртки до дому тяглася червона килимова доріжка.
Наприкінці стояв маленький Мишко, сяючи від радості, а поруч із ним сиділа Марта — спокійна, поважна, ніби все було саме так, як і мало бути.
Ніна подивилася на доріжку, потім на чоловіка й розсміялася.
— Ну ти й жартівник, Матвію.
— Я ж обіцяв, — сказав він і дбайливо взяв її на руки.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.