Агентство Pearl Elite Events виявилося лише одним із десятків підставних підприємств-одноденок. Усі вони використовувалися виключно для професійного вербування нічого не підозрюючих жертв зі Східної Європи. Журналістам-розслідувачам вдалося встановити, що за агентством стояла згуртована група людей, безпосередньо пов’язаних із шейхом Халідом Аль-Рашидом.
До цієї кримінальної групи входили громадяни різних країн. Серед них були виходець зі Східної Європи Ігор Коваленко, українка Оксана Петренко та ліванець Амін Хаддад. Усі вони мали солідний досвід роботи в модельному бізнесі й туристичній індустрії, що дозволяло їм легко втиратися в довіру до жертв.
Коваленко працював у столиці під респектабельним виглядом менеджера великого модельного агентства. Він прицільно займався пошуком вродливих дівчат, які точно відповідали специфічним вимогам замовників з арабських країн. Петренко ж виконувала складні функції головної координаторки й тонкої психологині.
Вона віртуозно вміла ламати психічний опір жертв і змушувати їх беззастережно підкорятися вимогам викрадачів. Хаддад, своєю чергою, забезпечував складну логістику й безпечні зв’язки з тіньовими клієнтами в регіоні. Шейх Аль-Рашид виявився ключовою, недоторканною фігурою в усій цій кривавій схемі.
Його легальна бізнес-імперія включала великі нафтові компанії, будівельні фірми та мережу преміальних готелів по всьому Близькому Сходу. Він грамотно використовував свої колосальні зв’язки в урядових колах різних країн для забезпечення безпеки своєї злочинної діяльності. Особливо тісні й довірливі стосунки в Аль-Рашида склалися з принцом Саудівської Аравії Туркі Аль-Фейсалом.
Цей член королівської родини був широко відомий у вузьких колах своїми чудовиськими ексцентричними захопленнями. Принц маніакально колекціонував рідкісні предмети темного мистецтва, коштовності й справжні людські останки. За голови молодих європейських жінок він легко платив від 200 тисяч до мільйона доларів.
Злочинна схема працювала моторошно просто й максимально ефективно. Вербувальники знаходили перспективних дівчат у країнах Східної Європи, пропонуючи їм дуже вигідні контракти. Жертв офіційно привозили до ОАЕ під виглядом звичайних туристок або бізнес-партнерок.
Одразу після прибуття їхні паспорти вилучали, а самих дівчат силоміць примушували до надання інтимних послуг заможним клієнтам. Ті, хто ламалися й погоджувалися на умови викрадачів, працювали в закритих елітних борделях Дубая й Абу-Дабі. Через кілька років їх або відпускали додому з солідною сумою за мовчання, або перепродавали в інші країни…
