— Ідіть, — різко сказала Лейла. — Зараз.
— Я не залишу вас.
— Залишите. Інакше ми обидві залишимося тут.
— Але…
Лейла схопила її за руку. Хватка була слабка, але відчайдушна.
— Слухайте мене. Знайдіть людину за межами цього дому. Не дзвоніть із телефона, який він вам дав. Сховайте карту. І не їжте нічого, що він принесе вам після скандалу.
— Чому?
— Бо іноді він воліє, щоб жінки були тихими.
Згори грюкнули двері.
Марія вибігла в коридор, засунула засув, піднялася сходами так швидко, як могла, але біля верхніх дверей зупинилася.
За ними стояв Саїд.
Він тримав її телефон у руці.
— Я забув документи, — сказав він. — А ти, здається, забула моє попередження.
Марія не відразу зрозуміла, що плаче. Сльози текли по обличчю, але всередині все було сухе, порожнє.
— Там жінка, — сказала вона.
— Моя хвора дружина.
Він вимовив це так спокійно, що Марії захотілося закричати.
— Ти тримаєш її замкненою.
— Ти не розумієш наших сімейних справ.
— Це не сімейна справа.
Його обличчя змінилося. Вперше за весь час вона побачила не холодний контроль, а справжню лють.
— Ти приїхала сюди без нічого, Маріє. Я дав тобі дім, ім’я, гроші, захист. Я врятував твою матір. І тепер ти вирішила вчити мене, що є сімейною справою?
— Ти тримаєш людину в підвалі.
Він ступив крок ближче.
— Нижній рівень. Не підвал.
— Називай як хочеш.
Удар припав не кулаком — долонею. Але від несподіванки Марія вдарилася плечем об стіну. Перед очима спалахнули білі цятки. Телефон випав у неї з рук, але Саїд уже тримав його.
— Ти стаєш невдячною, — сказав він.
Марія мовчала, притискаючи долоню до щоки.
— Що вона тобі дала?
Серце вдарило в горло.
— Нічого.
— Маріє.
— Нічого.
Він швидко обшукав кишені її штанів. Карти пам’яті там уже не було: поки вона піднімалася, Марія встигла засунути її під внутрішній шов пояса, в маленьку дірку, де відірвалася підкладка. Саїд нічого не знайшов, але не заспокоївся.
— Завтра ти поїдеш до пустельного будинку. Без телефона. Відпочинеш. За тиждень підпишеш нові документи. Потім, можливо, я відправлю тебе до матері. Якщо будеш слухняною.
— А якщо ні?
Він нахилився до неї.
— Тоді всі дізнаються, що молода іноземна дружина шейха не витримала життя в Еміратах. Нерви. Ревнощі. Фантазії. Спроба нашкодити першій дружині. Повір, це звучатиме переконливо.
Марія подивилася йому в очі й раптом зрозуміла, що Лейла сказала правду: папери вже були готові.
Він відвів її до спальні й замкнув двері ззовні.
Першим бажанням було кинутися до вікна. Але спальня була на другому поверсі, під вікнами — кам’яна тераса й охорона. Другим — закричати. Але стіни були товсті, а в домі надто багато людей, звиклих не чути.
Марія змусила себе сісти на підлогу.
Дихати…
