«Треба поїхати. Яким би не був результат, ми повинні знати правду, Оксано». Голос Міші був дуже твердим. «Ми не можемо вічно жити в страху. Довірся мені».
Його рішучість переконала мене. Наступного дня ми сказали мамі, що це просто плановий огляд.
Мама бурчала, що це марна трата грошей, що вона й так здорова. Але Міша був непохитний.
«Ніно Василівно, ви повинні поїхати. Вважайте: це зять вас просить». Міша викликав таксі, а не поїхав своєю машиною. Він сказав, що так мамі буде зручніше. Мені це здалося дивним. Він завжди так економив, а сьогодні раптом така щедрість.
Клініка «Горизонт» мене приголомшила. Вона була схожа на п’ятизірковий готель. Чистота, сучасне обладнання, жодного неприємного лікарняного запаху.
Міша, здавалося, чудово тут орієнтувався. Він привів нас просто до кабінету професора, завідувача відділення. «Це твій друг? — прошепотіла я. — Він виглядає таким старим і мудрим».
«Ні, це вчитель мого друга. Я попросив його все влаштувати», — відповів Міша. Професор був неймовірно уважний.
Він переглянув старі мамині виписки і… насупився. «Неймовірно. Давайте ми зробимо всі аналізи заново».
Маму відправили на повне обстеження: КТ, МРТ, аналізи крові. Ми з Мішею чекали в коридорі. Я так хвилювалася, що стискала руки до болю. Долоні спітніли.
Міша нічого не говорив. Просто мовчки взяв мою руку. Тепло його долоні трохи заспокоїло мене. Кілька годин очікування здалися вічністю.
Нарешті професор покликав нас усіх трьох до кабінету. Він тримав у руках стос свіжих результатів. Він подивився на маму, потім на мене й усміхнувся.
«Вітаю вас і вашу родину». Моє серце зупинилося.
«Професоре, що ви маєте на увазі?»
«Я маю на увазі, що у вашої мами немає абсолютно жодних ракових клітин, — виразно промовив він. — У неї не було і немає жодного раку».
Не було раку?
«Отже, той діагноз…»
«Це була жахлива помилка, — похитав він головою. — Результати з тієї лікарні переплутали. У вашої мами було сильне нервове виснаження на тлі стресу, що призвело до гіпоглікемії й деяких схожих симптомів. Той бланк, найімовірніше, належав іншому пацієнтові. Катастрофічна помилка».
Мама, почувши це, закотила очі й почала осідати на підлогу.
«Боже мій!» Вона знепритомніла просто там…👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
