— І ще, — додала адвокатка. — Замки без потреби поки не міняйте. Не перешкоджайте йому забрати особисті речі, але в квартиру без вас або довіреної особи не пускайте. Потім заявить, що зникли гроші, годинники, документи. Його речі — одяг, особиста техніка, предмети індивідуального користування. Складіть список. Якщо прийде конфліктним, кличте свідка або поліцію. Нам потрібна не помста в під’їзді, а сильна позиція.
Ірина вийшла від Світлани з відчуттям, що злість отримала каркас. До того вона була гарячою і марною: штовхала зателефонувати, накричати, вимагати, розбити чашку, змусити Вадима хоч на хвилину втратити впевненість. Тепер у злості з’явилися теки, послідовність, строки й законні межі. Це не робило біль меншим, зате біль переставав керувати руками. Тепер це була не буря, а план.
Увечері вона зустрілася з оцінювачем автомобіля. Машину оглянули на парковці біля торгового центру. Чоловік фотографував кузов, перевіряв пробіг, ставив запитання. Ірина відповідала спокійно. Вона пам’ятала, як Вадим вибирав колір, запевняючи продавця, що дружина в техніці нічого не тямить. Тоді вона промовчала, хоча саме її премія стала першим внеском.
Оцінка виявилася нижчою, ніж мріяв би Вадим, але справедливою. Наступного дня Ірина виставила автомобіль на продаж через знайомого менеджера автосалону. Той пообіцяв оформити угоду офіційно, без сірих схем.
Тим часом Тарас надсилав звіти. Вадим жив так, ніби отримав відпустку від сім’ї. Вранці робота, вдень довгий обід, увечері дзвінки. Вероніці він писав, що сумує і чекає її повернення з курсів. Лілії надіслав голосове: «Учора була важка розмова з колишньою, але я впораюся». Ірині надіслав фотографію купленого хліба й спитав, де лежить чиста постільна білизна.
Вероніка переслала його повідомлення з припискою: «Кличе мене після курсів відсвяткувати. Я сказала, що хочу тиху вечерю».
Лілія додала в спільний чат: «Мені сьогодні писав, що на вихідних, можливо, буде вільний. Вільний від чого?»
Ірина відповіла: «Від совісті».
Вона вперше за ці дні засміялася вголос. Марія Павлівна, яка сиділа поруч із клубком пряжі, підвела брови.
— Хороша новина?
— Ні. Але смішна.
Мати нічого не спитала. Вона вже зрозуміла, що донька тримається не лише заради суду, а й завдяки цим жінкам. Дивний союз виявився міцнішим за багато дружб.
За два дні машину купили. Ірина підписала договір, отримала гроші на рахунок, одразу закрила залишок кредиту й надіслала Світлані копії всіх документів. Сума, що залишилася, лягла на окремий вклад, щоб потім її можна було спокійно показати при поділі.
Увечері Вадим сам вивів розмову на машину. Він зателефонував після роботи; голос був роздратований, хоч він і намагався говорити спокійно.
— Ти коли машину назад приженеш? Мені завтра до партнерів їхати, а на таксі я вже замучився.
Ірина сиділа на кухні в матері. Поруч Поліна малювала будинок із величезними вікнами.
— Не прижену.
— У сенсі?
— Машину продано.
На тому кінці повисла тиша.
— Що означає продано?
— Те й означає. Кредит закрито. Документи є.
— Ти з глузду з’їхала? Це моя машина.
— Оформлена на мене.
— Я на ній їздив.
— Тепер не будеш.
У слухавці почулося важке дихання.
— Ірино, ти що коїш? Я завтра маю їхати на зустріч.
— Замов таксі.
— Ти знущаєшся?
— Ні. Вирішую фінансові питання сім’ї.
— Без мене?
— Ти теж багато чого вирішував без мене.
Пауза стала небезпечною. Вадим заговорив тихіше.
— Що це означає?
Ірина подивилася на Поліну. Донька захоплено розфарбовувала дах.
— Обговоримо, коли повернуся.
— Коли?
— Після ремонту.
— Ти дивна останніми днями.
— Я втомилася. Поки.
Вона відключила дзвінок і відразу написала Світлані: «Чоловік дізнався про машину. Погроз немає, але невдоволення сильне».
Адвокатка відповіла: «Збережіть журнал дзвінків. Якщо напише образи — не видаляйте».
Вадим написав за хвилину: «Ти перейшла межу». Потім ще: «Ми сім’я, так не роблять». Далі: «Я приїду завтра».
Ірина відповіла: «Діти в бабусі. Скандали при них неприпустимі. Якщо хочеш поговорити, заздалегідь узгодимо час».
Він не відповів. Зате за пів години Вероніка надіслала скриншот. Вадим писав їй, що колишня дружина знову влаштовує фінансові фокуси і йому важко, але він тримається заради майбутнього.
