— Я не поїду! Ви не маєте права! Це кримінальна стаття!
Міцні руки оперативників лягли на його плечі. У коридорі за спинами вже чувся тупіт поліції, що прибула за викликом. Мельник спокійно пред’явив постанову СК, і після короткої звірки по рації поліцейські надали сприяння в конвоюванні.
Савчук відчув, як земля йде з-під ніг.
— Лейтенанте! Це свавілля! Вони мене вб’ють!
— Ваш адвокат зможе знайти вас у слідчому відділі, громадянине Савчук, — холодно відрізав Мельник. — Але спершу ми поїдемо до госпіталю. Виводьте його.
Шлях коридорами рідного департаменту став для Олександра Сергійовича кошмаром. Його вели під руки, як звичайного порушника. На вулиці мрячив дощ. Савчука запхали в непримітний мікроавтобус. Мельник сів навпроти.
Їхали мовчки.
За двадцять хвилин мікроавтобус загальмував перед воротами обласного клінічного госпіталю. Савчука вивели під дощ. Вони увійшли до приймального покою. Тут пахло хлоркою, йодом і металевим запахом крові.
Вони звернули до відділення інтенсивної терапії. Біля важких білих дверей на пластиковому стільці сиділа Марія Василівна. Вона зіщулилася в клубок, обхопивши себе руками. На колінах лежала синя тека.
Коли вона підвела голову, Савчук зупинився. Він згадав її. Тепер, стоячи перед цією змученою жінкою під конвоєм, він уперше відчув пекучий сором.
— Ідіть, — Мельник штовхнув його в спину. — Віддайте їй документ.
Савчук зробив кілька дерев’яних кроків і простягнув тремтячу руку з папером.
— Ось… Квота. Усе оплачено. Транспорт замовлено. Ваш син поїде до центру. Пробачте мені…
Марія Василівна повільно потягнулася до аркуша. Її губи затремтіли. Вона перевела погляд на командира Мельника, і по її щоках покотилися сльози полегшення.
Але в ту мить, коли її пальці торкнулися паперу, важкі двері реанімації розчинилися. Із палати вискочив хірург у забрудненому кров’ю костюмі.
— Кравець! Хто тут із Кравцем?! Аркадію Львовичу, терміново реанімаційну бригаду! У нього дихальна недостатність наростає — набряк піднімається по грудному відділу! Апарат ШВЛ на межі!
Папір вислизнув із рук Марії Василівни і впав на кахельну підлогу. Із палати долинув тривожний писк моніторів…
