— Учора до вас приходила жінка, — Мельник обійшов стіл і став над чиновником. — Мати мого бійця. Вона просила вас зробити вашу роботу. Врятувати хлопцеві ноги.
— Ліміти… — спробував виправдатися Савчук. — Я дію за інструкцією… Комісія… Резервний фонд не для всіх…
— Ви сказали їй цікаву фразу, — перебив Мельник, і в його голосі вперше прозвучала сталева нота. — Ви сказали: «Я вашого сина туди не посилав». Я нічого не плутаю?
Савчук завмер. Він згадав свої вчорашні слова.
— Це було сказано в стані афекту! — забурмотів він. — Я мав на увазі бюрократичну субординацію!
Один з оперативників ледь чутно хмикнув, але Мельник підняв руку.
— Ви маєте рацію. Ви його туди не посилали. Його послала присяга. А ми сподівалися, що поки ми робимо свою роботу там, у багнюці й крові, ви робитимете свою роботу тут. Чесно. Ми давно пасли вашого підрядника Ігоря Миколайовича. Чекали, поки ви остаточно погодите з ним цей тендер за відкати. Ви зробили це сьогодні вранці в цьому самому кабінеті. А дзвінок матері просто змусив нас пришвидшити затримання на кілька днів, щоб устигнути врятувати хлопця.
Мельник дістав дешеву пластикову ручку і кинув її на стіл поруч із бланком.
— Підписуйте. І ставте печатку. А потім — вмикайте свій термінал. Авторизуйте транзакцію по резервному фонду просто тут і зараз.
Савчук на тремтячих ногах підповз до крісла. Його пальці не слухалися. З третьої спроби він вивів кривий підпис у графі «Схвалено з резервного фонду». Потім дістав гербову печатку і приклав її до паперу. Після цього він під пильним поглядом Мельника й оперативників увімкнув захищений термінал, вставив флешку з ЕЦП і ввів довгу комбінацію цифр. Система видала підтвердження. У тиші кабінету м’яко загулив дорогий лазерний принтер, випльовуючи аркуш паперу з QR-кодом і печаткою казначейства.
— Ось! — Савчук вихопив гарячий аркуш із лотка і простягнув його Мельнику. — Усе! Квота відкрита! Тепер ви підете?
Мельник узяв документ, уважно вивчив і поклав до кишені.
— Папір — це добре. Але тепер ви особисто поїдете з нами до госпіталю. Ви віддасте цю квоту матері солдата просто в руки.
Савчук у жаху втиснувся в крісло…
