У спеціалізованому центрі спінальної реабілітації пахло мазями, свіжою білизною і потом. Іван Кравець стояв між двома міцними сталевими поручнями. Його обличчя почервоніло від напруження, футболка прилипла до тіла. Він намагався перенести вагу тіла на ноги, які ще пів року тому лікарі вважали назавжди паралізованими.
У кутку зали, стискаючи синю теку, сиділа Марія Василівна. Поруч із нею стояв полковник Мельник.
— Давай, Ваню. Повільно. Контролюй таз, — командував інструктор.
Іван стиснув зуби. Його права нога в ортезі невпевнено відірвалася від підлоги й опустилася на доріжку. Потім ліва.
Він зробив крок.
Марія Василівна беззвучно ахнула. По її щоках потекли сльози щастя.
— Молодець, бійцю, — тихо промовив Мельник, і на його обличчі з’явилася тепла усмішка.
Зала засідань обласного суду пахла старим деревом і застояним людським потом. За вікном світило яскраве весняне сонце.
Усередині клітки-«акваріума» сидів Олександр Сергійович Савчук. За півтора року в слідчому ізоляторі він постарів на десять років. Дорогий костюм змінила тюремна роба.
Голос судді звучав монотонно:
— …суд установив, що громадянин Савчук О.С., використовуючи службове становище, умисно блокував проведення тендерних процедур на закупівлю критично важливого медичного обладнання… Дії кваліфікуються як зловживання службовими повноваженнями та одержання хабара в особливо великому розмірі, що спричинили тяжкі наслідки…
Савчук заплющив очі.
— …визнати винним і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотирнадцять років із відбуванням у колонії суворого режиму. Повна конфіскація майна…
Удар молотка поставив крапку…
