Жорстким рублячим ударом основою долоні спецпризначенець вибив марну зброю з рук противника. Збожеволілий капітан усією масою навалився на немолодого бійця, намагаючись дотягнутися до його горла. Ветеран холоднокровно дочекався, поки ворог розкриється, і завдав короткого, точного удару ребром долоні просто в кадик.
Дозований удар не зламав шию, але змусив здоровила захрипіти від задухи й послабити хватку. За секунду Олексій вивернувся з-під туші, взяв уцілілу руку противника на больовий залом і втиснув його обличчям у багно. Понад центнер сліпої люті виявився надійно зафіксований на землі людиною, що важила в півтора раза менше.
Важко дихаючи й стираючи кров з обличчя, переможець оголосив, що свавіллю цього перевертня в погонах настав кінець. Він професійно скрутив поваленого ворога армійським вузлом, перетворивши небезпечного хижака на безпорадну колоду. Спільники спостерігали за цією сценою в гробовому мовчанні, тихо проливаючи сльози щирого каяття.
Зв’язавши патрульних, які добровільно здалися, ветеран повідомив, що їхню подальшу долю вирішуватиме офіційний цивільний трибунал. Задоволений виконаною роботою, він витяг сигнальну ракетницю й вистрілив просто в нічне небо. Яскравий білий спалах залив крони дерев холодним, мертвотно-блідим світлом.
Відповіддю на цей німий світловий заклик став важкий, ритмічний гул вертольота, що наближався. Потужна гвинтокрила машина зависла над галявиною, заливаючи скованих злочинців сліпучим променем пошукового прожектора. На перелякане запитання Льоні про належність цього повітряного судна господар лісу не відповів ані слова.
На обличчі колишнього диверсанта читалося не тріумфальне торжество, а глибоке полегшення людини, чий старий сигнал лиха все ж почули. По тросах на галявину оперативно спустилися четверо професіоналів у знеособленому камуфляжі й з короткими автоматами. Це були не звичайні поліцейські чи штурмовики, а люди зі спецслужб без розпізнавальних знаків.
Командир прибулого загону, сивобородий ветеран із чіпким поглядом, підійшов до лісового відлюдника. Вони обмінялися старими позивними, не обіймаючись і не тиснучи рук за суворими правилами конспірації. Між цими старими бойовими товаришами зависли п’ятнадцять років оглушливої тиші, яка нарешті урвалася.
Оглянувши повалених перевертнів у погонах, командир спецзагону уточнив деталі їхніх жорстоких злочинів на трасі. Дізнавшись про цілу серію викрадень, він наказав своїм бійцям вантажити затриманих у вертоліт. Розслідування планували вести виключно на найвищому федеральному рівні, повністю відсторонивши корумпованих місцевих силовиків…
