Життя без прикрас— Послухай мій аналіз, — твердо промовила вона. — Завтра вранці твоя мати звільняє приміщення. Рішення остаточне. А ти зараз ідеш до спальні, дістаєш валізу, складаєш туди свої дорогі жилети й важливі краватки та переїжджаєш до неї. Разом розробите нову стратегію.
Максим скинув голову.
— Ти виганяєш мене через гроші? Готова зруйнувати сім’ю заради договору оренди?
— Я виганяю тебе не через гроші. Я не маю наміру жити з людиною, яка два місяці приховувала сімейні витрати, намагалася обманом отримати гроші від моїх батьків і дозволяла собі принижувати їх і мене. Не перекладай відповідальність на договір. Валіза лежить у шафі. У тебе сорок хвилин.
Він іще намагався заперечувати, говорив про поспішність і подружній обов’язок, але Олеся більше не вступала в суперечку. Вона повернулася до корсета, хоча працювати вже не могла: пальці за звичкою рухалися точно, а всередині все тремтіло від огиди й пізнього прозріння. Максим кілька разів пройшовся з кімнати в кімнату, шумно відчиняючи шухляди. Потім у передпокої застукотіли коліщатка валізи.
За сорок хвилин він стояв біля дверей у пальті й начищених черевиках. Поруч блищала чорна валіза. Телефон безперервно дзвонив — Лариса Петрівна вимагала відповіді, — але син не наважувався підняти слухавку.
— Давай повернемося до цього завтра, коли заспокоїмося, — сказав Максим. — Ти зараз дієш на емоціях.
— Виходь. Барсу холодно через відчинені двері.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.