Оксана знову подивилася на контракт. У ньому були цифри, повноваження, відповідальність і справжня складна робота — та сама, від якої вона колись відмовилася після захисту дисертації. Ця можливість не виглядала подарунком чи компенсацією за пережите. Цю пропозицію Оксана отримала завдяки своїм знанням і здібностям.
Вона ще раз прочитала ключові пункти, затримуючись не на розмірі винагороди, а на межах повноважень. Документ давав право вимагати первинні папери, ініціювати незалежні перевірки й повідомляти про ризики безпосередньо керівникові холдингу. Саме відсутність таких механізмів колись дозволила Богданові перетворити компанію на продовження власної волі. Оксана не збиралася повторювати його модель під іншою назвою. Їй була потрібна робота, де контроль означав відповідальність, а не страх.
Вона зняла ковпачок і підписала останню сторінку твердим рівним почерком.
— Завтра о дев’ятій я буду на місці. Підготуйте доступ до реєстрів підрядників. Почати хочу з відділу закупівель.
Андрій задоволено кивнув і простягнув руку. Рукостискання було коротким і діловим — без поблажливості, прихованого наказу чи спроби показати зверхність…
