Чоловік узяв у мене гроші на сюрприз до дня народження, але за столом опинилися лише його рідня та друзі свекрухи

Оксана Петрівна пропливла повз, кутаючись у шаль.

— Ноги моєї більше не буде в цьому хліві, — процідила вона. — Ходімо, Степане. Цей курник нас не вартий.

Максим, зрозумівши, що маніпуляції не спрацювали, перейшов до стадії шаленства. Він заметався кімнатою, хапаючи зі столу якісь дрібниці.

— Ах, так. Ну й залишайся зі своїми предками. — Він схопив зі столу коробку в подарунковій обгортці, яку приніс іще вчора. — Це я забираю. Тобі сто років не потрібні такі дорогі речі.

Оля всміхнулася. У коробці лежав дешевий масажер для ніг із телемагазину. Вона бачила чек, який учора випадково випав із чоловікової кишені.

— Забирай і капці свої забери. У них підошва відклеюється. Мамин паркет дряпає, — відповіла вона.

Батько Олі весь цей час мовчки стояв біля дверей. Він не втручався, лише уважно дивився на доньку. Коли Максим поволік дві свої валізи в коридор, сопучи від злості й натуги, тато просто мовчки відійшов убік, звільняючи прохід. Останнім виходив свекор. Степан Андрійович одягнувся неквапно, надів кепку, застебнув куртку. Перш ніж переступити поріг, він раптом зупинився, озирнувся. Оксана Петрівна вже репетувала на сходовому майданчику, вимагаючи викликати ліфт. Свекор подивився на Олю. Його обличчя вперше за вечір розслабилося.

— Ти розумниця, дівко, — тихо прошепотів він. — Не повторюй моїх помилок. Жени цього павича в шию. Я тридцять років цей цирк терплю. Усе ніяк духу не вистачить квиток здати. А ти молодець.

Він підморгнув їй, розвернувся й вийшов, тихо причинивши за собою двері. У квартирі запала дивовижна тиша. Тільки Мурка завзято хрумтіла на кухні сухим кормом, святкуючи перемогу робітничого класу. Оля підійшла до вхідних дверей і повернула ключ у замку на два оберти. Завтра вона викличе майстра й замінить серцевину, але поки й цього було досить. Вона повернулася до зали. Батьки так і стояли біля стіни, немов боялися поворухнутися.

— Ну чого завмерли? — Оля всміхнулася, і напруга, що тримала її весь вечір, луснула, мов мильна бульбашка. — Мамо, давай квіти у вазу поставимо. Там на столі ще залишилися охололі устриці й ікра. За бенкет заплачено, а аніматорів ми вже вигнали. Святкуватимемо нормально. Чай ставте, я така рада вас бачити.