Тиха ніч у місті. У розкішному особняку бізнесмена Ігоря Орлова раптово чується приглушений крик. Він поспішає до кімнати доньки і завмирає.
На підлозі сидить Ольга, скромна домробітниця, прикриваючи його маленьку Альону від гнівних нападів мачухи. У руці дружини стиснута туфля, на обличчі — спотворена злість. Але те, що випаде з кишені дитини в цю секунду, назавжди змінить життя Ігоря.
Ігор застиг у дверях, серце билося так, ніби вирветься з грудей. Він бачив: його донька тремтить без звуку, сльози котяться по щоках, а Ольга притискає її до себе, немов щит.
Олена, його дружина, кинула на нього погляд, сповнений дратівливості й виклику.
— Ти не уявляєш, що ця дівчинка зробила! — викрикнула вона. — Вона напала на мене.
Ігор зробив крок уперед, погляд озвався до Альони. Дівчинка виглядала наляканою, ніби її грубо трясли. Блакитна сукня була пом‘ята біля горловини, волосся скуйовджене.
— Досить! — тихо, але твердо сказав він. — Кинь туфлю, Олено.
Вона кинула взуття на підлогу і схрестила руки на грудях.
— Ти захищаєш цю… німу?
