Згідно з висновком експертизи, жодних слідів талію на одязі та дитячих іграшках виявлено не було. Натомість криміналісти знайшли величезну кількість небезпечного металу в сипких продуктах харчування. Отрута виявилася в солі, у цукрі й навіть у сухій дитячій суміші.
Висновок напрошувався сам собою: це було сплановане вбивство. У досвідчених слідчих більше не залишалося жодних сумнівів. Хтось навмисно підсипав важку отруту в домашні продукти харчування, зокрема й у суміш семимісячної Машеньки.
Відомо, що смертельна доза талію становить від 15 до 20 міліграмів на кілограм маси тіла людини. Доза, виявлена в медичних аналізах Лісіних, перевищувала цю гранично допустиму норму в тисячу разів. Таким чином, сищики почали розслідувати масове вбивство, скоєне за допомогою рідкісного токсичного металу.
Але чому холоднокровний убивця вирішив використати саме талій і де він зміг його дістати? Адже такий специфічний хімікат зовсім не продається у звичайних господарських магазинах. Цей небезпечний метал та його сполуки суворо включені до державного списку отруйних речовин.
Вільний обіг подібних реактивів контролюється законом і потребує наявності спеціального дозволу на купівлю. Слідство припустило, що саме Микола Лісін міг бути головною ціллю цього холоднокровного вбивці. З’ясувалося, що раніше глава родини працював в управлінні господарського забезпечення служби державної безпеки.
Цей підрозділ займався матеріально-технічним і побутовим забезпеченням співробітників секретних відомств. Однак після розпаду єдиної держави структура органів безпеки сильно трансформувалася. Як відомо, де починається адміністративний хаос, там завжди з’являються масштабні розкрадання.
Що, як Микола Лісін раніше перейшов дорогу небезпечним людям або був замішаний у тіньових фінансових махінаціях? Можливо, хтось із колишніх колег просто вирішив назавжди прибрати небезпечного свідка. У таких закритих структурах завжди крутяться величезні неконтрольовані гроші.
У слідчої групи з’явилися певні підозри, тому загиблого ретельно перевірили за всіма кримінальними обліками. Але він ніде не значився, раніше не був судимий і до відповідальності не притягувався. Оперативники продовжили шукати можливий мотив злочину в його старих службових зв’язках.
Поліцейські надіслали офіційний запит і зустрілися з колишніми співслужбовцями Миколи по підрозділу. На жаль, ці розмови нічого нового слідству не дали. Тоді виникла версія, що цей злочин може бути пов’язаний не з минулим Лісіна, а з його теперішнім.
На початку дев’яностих років багато співробітників держбезпеки потрапили під масове скорочення кадрів. Серед них, як і слід було чекати, опинився й сам Микола. Коли профільний комітет остаточно ліквідували, він разом із кількома колишніми колегами створив приватний комерційний кооператив.
А за кілька років потому заповзятливий чоловік вирішив організувати вже цілком власну фірму. У 1992 році Лісін офіційно зареєстрував товариство з обмеженою відповідальністю «Єрмак». Слідчі з’ясували, що його логістична компанія перевозила різні товари головною річкою країни.
Але комерційні справи в новоспеченого бізнесмена йшли вкрай погано. Римма Михайлівна розповіла, що її син позичив п’ять мільйонів у місцевій валюті на купівлю вантажного баркаса. Однак повернути кредиторам цю солідну суму вчасно він так і не зміг.
Через високі відсотки за дуже короткий час п’ять мільйонів боргу швидко перетворилися на п’ятнадцять. Економічна ситуація дев’яностих років була вкрай складною й нестабільною. У той непростий період бізнесменам надходили найрізноманітніші, часом вельми сумнівні пропозиції…
