У тьмяному світлі місяця Олександр побачив, як її понівечені пальці повільно ковзають по жорсткій тканині його куртки. Вони намацали край старої пластикової бирки, що стирчав із кишені, і мертвою хваткою вчепилися у вицвілий шматок жовтого пластику.
Світло люмінесцентної лампи блимнуло востаннє й загорілося рівним холодним світлом. Запах розпеченого асфальту й порохового гару зник, поступившись місцем їдкому аромату лікарняної хлорки й медикаментів. Олександр стояв посеред палати, міцно стискаючи в кишені куртки потертий шматок жовтого пластику. На вузькому металевому ліжку, обхопивши коліна понівеченими руками, сиділа його дружина.
Процес повернення додому тривав довгих вісім місяців виснажливої, в’язкої паперової війни. Консульство категорично відмовлялося видавати тимчасові документи жінці, яка офіційно вважалася мертвою. Олександр цілодобово сидів на жорстких пластикових стільцях у душних приймальнях, методично заповнюючи сотні однакових бланків. Він продав стару батькову дачу, найняв жорсткого адвоката й змусив неповоротку систему провести офіційний тест ДНК.
Кожен штамп на транзитній візі вибивався з боєм, погрозами й безкінечним очікуванням у безликих коридорах. Лєна весь цей час перебувала в закритій психіатричній клініці на околиці Каїра. Її тримали на важких седативних препаратах, що перетворили жінку на слухняну, апатичну ляльку з порожнім поглядом. Олександр приїздив до неї щодня рівно опівдні, приносячи чисту воду й сухі крекери.
Переліт до рідного міста минув у цілковитому, дзвінкому мовчанні. Лєна сиділа біля ілюмінатора, наглухо застебнута в просторий сірий светр не за розміром. Її погляд жодного разу не сфокусувався на хмарах, що пливли внизу, чи стюардесі з деренчливим металевим візком. Вона реагувала тільки на різкі звуки по внутрішньому зв’язку, інстинктивно втискаючи голову в худі плечі.
В обласному реабілітаційному центрі їй виділили палату на першому поверсі з масивною решіткою на вікні. Олександр знову влаштувався працювати вантажником на оптову продовольчу базу в сусідньому районі. Щоранку, відпрацювавши важку нічну зміну, він заходив до приміщення, просякнутого запахом ліків. Ставив на тумбочку затертий пластиковий термос із домашнім бульйоном і сідав на холодний металевий стілець…
