Наталія помітно зблідла, але очей не відвела й не відвернулася. Вона знайшла в собі сили підійти першою.
— Добрий день, Олено, — голос її трохи тремтів. — Я вам тоді так до пуття нічого й не сказала. Просто не змогла знайти правильних слів у тому кошмарі. Дякую вам. Дякую, що не стали втоптувати мене в бруд. Що не притягли до суду як співучасницю. Я справді нічого не знала про цю гидоту. Він так переконливо брехав, що давно розлучений, що квартира належить тільки йому… А я, дурна, навіть не здогадалася нічого перевірити. Просто сліпо повірила.
— Ви не дурна, — спокійно й твердо відповіла Олена. — Ви просто йому повірили. Я теж свято вірила йому цілих сім років.
Наталія вдячно кивнула, міцно пригорнула до себе притихлу доньку й поспішно пішла. Олена ще довго дивилася їй услід, думаючи про те, що ця вродлива, втомлена жінка була такою самою невинною жертвою. Просто їй дісталося інше крісло в тому самому кабінеті, де вершилися чужі долі.
Минув рівно рік.
Олена, як і раніше, спокійно жила в затишній бабусиній квартирі на третьому поверсі того самого старого цегляного будинку. Як і обіцяла собі, вона надійно змінила всі замки на вхідних дверях. Повністю переклеїла шпалери в спальні, вибравши нові — світло-сірі, заспокійливі, без жодного кричущого візерунка.
Безжально викинула старий матрац: викликала дужих вантажників, які насилу витягли цю важезну громадину вузькими сходами, голосно лаючись на крутих поворотах. Купила зовсім новий, від іншого виробника, навіть трохи іншого розміру — аби в цій кімнаті більше ніщо не нагадувало про минуле. Застелила його хрусткою новою білизною — білосніжною, простою, з найякіснішої бавовни. І вже першої ночі на цьому новому місці проспала так солодко й глибоко, як не могла заснути вже багато довгих місяців.
На роботі справи Олени теж пішли вгору: вона отримала заслужене підвищення, обійнявши посаду старшої редакторки. А ще за пів року керівництво доручило їй вести престижні вечірні курси з редагування тексту для авторів-початківців. Несподівано з’ясувалося, що вона має рідкісний педагогічний дар: уміє пояснювати складні речі неймовірно терпляче, строго по суті й без краплі зверхньої поблажливості.
Люди інстинктивно тягнулися до неї. Вона не відразу зрозуміла, в чому криється секрет цієї притягальності, а потім раптом здогадалася: у ній проросла й зміцніла та сама спокійна, непохитна внутрішня впевненість. Упевненість, яка з’являється тільки в сильних людей, що з честю пережили страшну зраду й не дозволили себе зламати. Це була не колюча жорсткість і не отруйний цинізм — це була саме глибинна впевненість. Тиха, спокійна й незаперечна. Точнісінько як голос її покійної бабусі.
А ще Олена несподівано для самої себе почала шити. Це захоплення з’явилося майже випадково: в перші місяці після важкого розлучення вона відчайдушно шукала рятівне заняття для неспокійних рук і запаленої голови, щоб безкінечні самотні вечори в порожній квартирі не здавалися такими моторошно довгими…
