— спитала Аліна й лише після цих слів зрозуміла, як відчайдушно чекала відповіді.
— Я вірю фактам, — спокійно сказала Ірина Петрівна. — А факти, які ви описали, вказують на дуже серйозну справу. Ми все перевіримо.
Аліну відвезли до лікарні, де фахівці взяли необхідні зразки. Кулон відправили до лабораторії. Слідча одразу попередила: додому повертатися не можна.
— Вам є де зупинитися? Родичі? Подруга?
— У сестри. У Кіри.
— Їдьте до неї. Чоловікові не повідомляйте адресу. Якщо він почне вас шукати, ми скажемо, що ви проходите додаткові обстеження. А паралельно перевіримо його документи, фінанси й можливі мотиви.
Зателефонувати Кірі виявилося майже так само страшно, як відкрити кулон. Аліна намагалася говорити рівно, але голос ламався. Коли вона дійшла до капсули всередині підвіски, у слухавці повисла важка тиша.
— Я зараз приїду, — сказала Кіра. — Стій на місці. Нікуди сама не йди.
Вона з’явилася менш ніж за пів години. Майже вбігла в лікарняний коридор, обійняла Аліну так міцно, що тій стало боляче, і довго не відпускала.
— Ми всі йому вірили, — прошепотіла Кіра, тремтячи від злості. — Усі до одного.
Відповідь із лабораторії надійшла через півтори доби. У капсулі виявили сильнодійну токсичну речовину. Вона майже не мала запаху й могла тривало впливати малими дозами. Аналіз волосся Аліни показав підвищений вміст небезпечного компонента, що відповідав впливу протягом кількох місяців.
Фахівець пояснив: якби все тривало ще якийсь час, наслідки могли стати незворотними. Збоку це справді могло виглядати як тяжка хвороба незрозумілого походження.
Слідча група почала перевіряти Романа й швидко виявила те, що він ретельно приховував. У нього були великі борги. Він позичав гроші в різних людей, зокрема й у тих, із ким небезпечно зв’язуватися. Після того як Аліна отримала спадщину, він намагався використати її землю для великої позики, але не зміг: майно належало лише їй.
Потім спливло ще дещо. Незадовго до річниці він підробив її підпис і збільшив суму страхової виплати, вказавши себе єдиним отримувачем грошей.
Аліна слухала все це й відчувала, як усередині неї стає порожньо. Навіть не боляче — холодно. Чоловік, із яким вона ділила дім, ліжко, плани й мрії про дитину, виявився незнайомцем. Людиною в гарній масці, яка спокійно спостерігала, як вона слабшає день у день.
— Отже, все було брехнею, — тихо сказала вона.
Романа затримали ввечері у їхній квартирі. Аліни там уже не було. Пізніше Кіра розповіла, що бачила короткий запис: його виводили в кайданках, а він кричав, що сталася помилка, що дружина хвора і все неправильно зрозуміла. Сусіди стояли біля під’їзду, перешіптувалися й знімали те, що відбувалося, на телефони.
На допитах Роман спочатку все заперечував. Потім намагався виставити Аліну нестабільною, навіюваною, змученою хворобою жінкою. Але експертизи, документи, підроблений підпис, борги й сам кулон склалися в ланцюг, який уже неможливо було розірвати.
Справа дійшла до суду…
