— Мамо, ми можемо поїхати з тобою?
Вона зупинилася, подивилася на сина, потім на доньку.
У її погляді не було тріумфу. Лише втома, біль і та спокійна сила, якої вони раніше не помічали.
— Поїхали, — відповіла Марина.
І вперше за багато років вона вийшла з будівлі суду не як жінка, яку покинули, принизили й намагалися стерти з власного життя.
Вона вийшла як людина, яка нарешті повернула собі право говорити правду вголос.
