— Принизити? — я холодно всміхнулася. — Ні, Марку. Я просто перестала вдавати, що не розумію, що відбувається.
За кілька митей поруч опинився Олег Велицький. Він був нижчий за сина, але влада, що від нього йшла, тиснула сильніше за будь-який зріст. Люди довкола мимоволі відступали, ніби боялися випадково торкнутися його плечем.
— До кімнати для молодят. Негайно, — наказав він.
Двоє охоронців у темних костюмах одразу ж перекрили шлях цікавим. Марк смикнув мене за собою. Я не опиралася. Сукня чіплялася за ворс килима, довгий шлейф волочився слідом, мов ушкоджене крило.
Двері за нами грюкнули.
Кімнату підготували для красивих фотографій: квіти, келихи, пляшки з ігристим напоєм, м’яке світло, дзеркало у важкій рамі. Тут мали звучати тости, сміх і перші слова подружжя. Але зараз ця ошатна кімната більше нагадувала місце, де людей заганяють у кут і вимагають зізнань.
Марк із силою відпустив мою руку.
— Говори негайно, що це було! Ти взагалі розумієш, що накоїла?
— Краще ти поясни, — спокійно відповіла я, прихилившись до стіни. — Чому вирішив повідомити мені про нібито крах мого батька просто біля вівтаря?
Олег Велицький ступив ближче. Його маленькі жорсткі очі буквально вп’ялися в мене.
— Дівчинко, ти, здається, не усвідомлюєш, куди полізла, — промовив він неголосно. Але в цьому спокої бринів метал. — Це була ділова домовленість. Твій батько більше не становить цінності. Угоду закрито. Ти мала піти тихо, отримати пристойну суму за зіпсовані очікування й не заважати дорослим людям вирішувати питання. Натомість ти влаштувала цирк.
Я тихо розсміялася.
— Цирк? Олеже Аркадійовичу, його влаштували ви. Тиск на партнерів, підроблені документи, спроби перехопити чужий бізнес через підставні рішення. Ви справді були певні, що цього ніхто не помітить? Вирішили, що мій батько настільки довірливий, що його можна обвести довкола пальця одним підписом?
Велицький-старший насупився. Уперше за цей вечір його впевненість дала помітну тріщину.
— Звідки ти…
