Цілком імовірно, що балакучий пацієнт випадково проговорився, а дружина передала новину своїм родичам. Також не можна було виключати зради з боку когось із боягузливого молодшого персоналу. У тісному закритому селищі будь-які чужі таємниці завжди швидко ставали надбанням громадськості.
Так чи інакше, корумпований чиновник чітко усвідомив своє вкрай хитке становище. Він вирішив негайно знищити небезпечний компромат, а саму принципову лікарку максимально жорстко дискредитувати. Цей підлий план мав гарантувати повну недоторканність усім учасникам сімейної поножовщини.
Двадцять восьмого вересня на порозі лікарні з’явився старший слідчий місцевого відділу міліції Кислицин. Перед лікаркою постав худий і підкреслено охайний чоловік із неприємним чіпким поглядом. Він упевнено зайшов до робочого кабінету Ніни, по-господарськи вмостився на стільці й дістав теку.
Слідчий сухо повідомив, що впливовий пацієнт написав офіційну заяву про цинічну крадіжку. Дремов нахабно стверджував, що під час перебування в лікарні з його одягу викрали величезну суму. В офіційному папері фігурували фантастичні чотири тисячі грошових одиниць.
Це абсурдне звинувачення звучало як справжнє знущання з убогої сільської хірургині. На той час така сума становила воістину величезний капітал для простої людини. Викрадені гроші дорівнювали безперервному заробітку пересічного фахівця за довгі двадцять шість місяців.
За таке масштабне викрадення державна машина карала суворо, аж до п’яти років в’язниці. Вражена Ніна категорично заявила, що подібні звинувачення є цілковитим і беззастережним абсурдом. Чергова лікарка за жодних обставин не торкалася особистих речей високопоставленого хворого.
Пацієнта доправили на каталці просто в просякнутому кров’ю верхньому одязі, який одразу прибрали до шафи. Сам же хірург провела ту тяжку ніч виключно за операційним столом. У ті критичні години в неї просто фізично не було часу цікавитися вмістом чужих кишень.
Слідчий Кислицин байдуже вислухав ці логічні доводи, щось записав і мовчки пішов. Рівно через три дні він знову виник на порозі тісного лікарняного кабінету. Цього разу міліціонер приніс сфабриковану новину, що вдарила беззахисну жінку мов обухом.
Літня медсестра Булахова, яка особисто асистувала тієї ночі, підписала офіційні обвинувальні свідчення. У протоколі значилося, що асистентка нібито бачила Ніну, яка нишпорила в речах потерпілого пацієнта. Ошелешена хірургиня навідріз відмовилася вірити в таку зухвалу зраду колеги.
У стані глибокого шоку жінка негайно побігла до дому колишньої напарниці по пояснення. Перелякана пенсіонерка замкнулася в квартирі й навідріз відмовилася впускати небажану гостю. Лише крізь зачинені дерев’яні двері вона наважилася вимовити кілька збивчивих фраз.
Заплакана медсестра почала благати Ніну про прощення за свій вимушений зрадницький вчинок. Місцева влада прямо пригрозила звільнити її єдиного сина з хорошої посади на лісозаготівлях. Стара жалібно додала, що без цих скромних доходів їхній маленькій родині не буде за що жити.
Згаданий син працював звичайним трактористом у відомстві самого потерпілого Дремова. Система діяла гранично просто, максимально цинічно й моторошно ефективно. Корумповані чиновники банально залякали слабку жінку й швидко отримали ідеального свідка обвинувачення…
