Ліхтарик ледве тримав заряд. Промінь став тьмяніший.
Верстак стояв у кутку. Під ним — ковдра, зсунута вбік. Миска лежала перевернута.
Крапля впала з труби. Раз. Раз.
Олександр присів навпочіпки. Провів долонею по підлозі. Пил. Бруд. В одному місці — м’якше.
Він намацав край фанери.
Потягнув.
Лист піддався не одразу. Під ним була земля. Темна, пухка.
Він поставив ліхтарик на сходинку і почав копати руками.
Земля була холодна. Липла до пальців. Під нігті забивалася ще щільніше.
За хвилину він намацав щось тверде.
Пластик.
Він відкинув іще шар землі. Показався кут папки. Не синьої. Чорної. Щільної. На блискавці.
Олександр витяг її. Здув землю. Блискавка заїла. Він смикнув сильніше. Метал хруснув, але піддався.
Усередині лежали файли.
Перший — роздруківки банківських операцій. На кожній сторінці — червоні позначки. «Відмова». «Відхилено». «Помилка реквізитів».
Другий — копії заяв Марії. У соцзахист. У банк. У комунальну службу. Усюди той самий підпис. Нерівний.
На полях — помітки чужою рукою. Олівцем. «Немає форми». «Не додано». «Переробити».
Третій файл — договір.
Не той, що лежав у синій папці.
Цей був повний. З печатками. З номером. З датою.
Покупець — ТОВ «Граніт-Інвест».
Представник — Віктор Бондаренко.
Олександр затримав погляд на рядку.
Свідок — той самий підпис.
Далі — довіреність.
Марія нібито передавала право розпоряджатися будинком Віктору. Підпис стояв. Але поруч, під кутом, було написано від руки: «Відмова. Підписано під тиском». Почерк Марії.
Олександр перегорнув сторінку.
Фото.
Зроблене на телефон. Погано освітлене. Кухня. Стіл. Синя папка лежить збоку. Марія стоїть біля стіни. Поруч — Віктор. Він тримає її за зап’ястя. Не сильно. Але так, що пальці біліють.
На наступному фото — аркуш із договором. Ручка в руці Марії. Поруч — та сама рука Віктора.
Олександр закрив папку.
Згори знову почувся звук.
Не кроки.
Рипіння.
Хвіртка…
