Його точне прізвище, номер кабінету і букву класу їй люб’язно повідомила вельми балакуча і доброзичлива Марія Петрівна. До самих воріт старої школи вона цю приємну вчительку сама особисто проводила, уважно оглядаючи фарбу на фасаді будівлі, що облупилася. Назірі вже давно пора було поспішати на свою улюблену роботу, а там, у комфортному кабінеті, вона вже спокійно все обміркує і остаточно вирішить.
Були колись у минулому житті успішної Назіри дуже темні, безпросвітні часи, коли жодних грошей у неї і справді зовсім не було. Тоді їй катастрофічно не вистачало коштів ні на нормальну, смачну їжу, ні на теплий, гарний одяг для холодних зим. Про своє важке, самотнє дитинство в казенному дитбудинку згадувати вона категорично не любила, але завжди твердо знала, що рано чи пізно обов’язково прийде до великого успіху.
І завдяки своїй неймовірній наполегливості вона дійсно прийшла до тієї самої вершини, про яку колись так відчайдушно мріяла в холодній палаті. Довгі роки важкої, виснажливої наполегливої праці та досконалого освоєння складної комп’ютерної премудрості зробили її неймовірно затребуваним і чудовим технічним фахівцем. Зараз у постійному штаті її власної успішної IT-компанії офіційно працював не один десяток талановитих людей, і ще кілька десятків першокласних програмістів працювали на неї віддалено.
Уся ця велика творча команда щиро любила і безмірно цінувала свого справедливого боса, який завжди добре платив премії і завжди розумів чужі проблеми. Маючи такий високий статус, їй можна було взагалі у свій розкішний офіс не ходити, керуючи процесами з дому, але вона просто звикла до живого спілкування з колегами. Однак саме в той злощасний холодний ранок її дорога і надійна машина як на зло зовсім несподівано не завелася на підземній парковці.
Поки за терміновим викликом приїхали технічні фахівці з сервісного центру і на евакуаторі забрали авто, що заглохло, дорогоцінний ранковий час пробіг зовсім непомітно. У страшному поспіху розгублена Назіра з усіх ніг помчала на важливу роботу, в суєті зовсім забувши про те, що сумочка з гаманцем сиротливо залишилася лежати вдома на тумбочці. Вона настільки сильно за ці роки звикла до комфорту особистої машини, що зовсім не врахувала той банальний момент, що за проїзд у простому автобусі, виявляється, треба обов’язково платити готівкою.
Разом з великими грошима до неї колись давно прийшло чітке усвідомлення того, що тепер вона може дозволити собі в цьому житті дуже багато чого. У той самий перший час, немов відчайдушно намагаючись компенсувати всі згаяні в злиднях минулі роки, молода Назіра стала невиправдано дорого одягатися. Вона почала активно відвідувати закриті світські тусовки, модні ресторани і найпафосніші благодійні заходи в столиці….
