— Ну так, а що такого? Ми з твоєю дружиною не знайомі, тож вона ні про що не здогадається. Скажеш їй, ніби знайшов недорогу прибиральницю, от і все.
— Ні, це вже якось занадто. А раптом Галка якось дізнається про те, що ми з тобою… Я не можу так ризикувати.
— Та як вона дізнається?
— Ну якось же вона дізналася минулого разу.
— До речі, а ти її не питав про це? Хто їй на нас доніс?
— Питав, — понуро промовив Антон, — тільки вона відмовляється говорити. Та я зайвий раз намагаюся не порушувати цю тему.
Через деякий час Антон насправді почав замислюватися над тим, щоб прийняти пропозицію Лєни. Чоловік ненавидів прибирати в домі, і особливо огидним для нього було миття унітаза.
Йому здавалося якимось принизливим це заняття, і можливість перекласти його на чиїсь плечі, та ще й безплатно, була надто привабливою.
— Гаразд, давай так, — запропонував Антон Лєні під час їхньої чергової зустрічі. — Ти прибереш у всій квартирі, але в кімнату Галі не заходь. Вона сама в крісло-коляску пересідати не може, тож ви з нею навіть не побачитеся.
— Не хвилюйся, все нормально буде, — усміхнулася Лєна.
За тиждень Лєна прийшла в дім Антона й узялася до прибирання. Антон попередив дружину про те, що найняв прибиральницю, і Галя з розумінням поставилася до цього.
Сам чоловік на цей час боягузливо втік у гараж. Він вирішив, що так буде безпечніше. Раптом Лєні заманеться заговорити з ним про щось, а вона ляпне щось таке. А Галя тут же здогадається, що до чого. А так, дивись, і минеться.
І Лєна вимиє той клятий унітаз.
Лєна блукала квартирою з пилососом і уявляла себе господинею цієї величезної житлоплощі. З самого дитинства вона мріяла про те, що колись у неї буде подібна квартира.
Поки Лєна була маленькою, вони з батьками жили в старому дерев’яному будинку на кілька сімей. Будинок мав три входи, і жило в ньому кілька родин. Майже всі сусіди часто випивали й не надто дбали про благоустрій спільного житла.
Заміж Лєна вийшла рано, щойно їй виповнилося вісімнадцять. Але від цього умови її життя зовсім не змінилися. Чоловік був із того самого села, і Лєна лише переїхала в схожий будинок, розташований на іншій вулиці.
Поки вона була молодою й дурною, таке життя її влаштовувало. А потім, коли чоловік почав безпробудно пити й виносити з дому останнє, Лєна не витримала й утекла до міста.
Спочатку жила в одного чоловіка, з яким ледве встигла познайомитися, але він виявився надто грубим і міг дозволити собі підняти на неї руку ні за що.
От тільки роки минали, а перспективи обзавестися власним житлом і забезпечити старість, що насувалася, не передбачалося.
В Антонові жінку привабив, як це не дивно, його автомобіль. Він їздив на такій дорогій машині, що Лєна очей від неї відірвати не могла. Коли вона сідала в машину Антона, в якій навіть запах був особливий, то уявляла себе героїнею якогось фільму.
Шкода тільки, що в усьому іншому Антон виявився не таким багатим, як вона собі уявляла. Лєна дуже сильно засмутилася, коли дізналася, що йому самому нічого не належить, а господиня всього — його дружина.
Щоправда, тепер, коли вона стала інвалідкою, в Антона може з’явитися шанс заволодіти її нерухомістю. Інваліди, як вважала Лєна, довго не живуть.
Підсипати б їй у тарілку чогось — та й по всьому, зі сміхом подумала про себе Лєна, поки прибирала на кухні.
Галя, лежачи в ліжку, чула звук працюючого пилососа й теж усміхалася. Ще трохи, і вона сама зможе мити підлогу у своїй квартирі. У неї вже виходить згинати обидві ноги, і незабаром вона спробує стати на них.
Щоправда, Олег, той, з ким вона листується, радить не квапитися з цим і робити все поступово. Але як же болісно чекати, як же хочеться повернутися до свого звичного життя, а точніше — почати все заново.
Адже тепер її життя вже не буде колишнім. Нізащо.
Галя насолоджуватиметься всім, що дає це життя. І не лежачи на дивані, спостерігаючи за життям інших людей. Ні. Вона сама житиме таким самим повним і насиченим життям.
Адже їй ще зовсім небагато років. І вона ще дуже багато може встигнути.
Ось, наприклад, Олег. Після свого одужання він зайнявся йогою. А ще, у міру своїх можливостей, він допомагає дітям з інвалідністю, влаштовуючи для них різні свята.
Галі зараз дуже хотілося б стати комусь корисною. Не просто старатися й прагнути поліпшити існування лише своє і своєї сім’ї, а стати небезкорисною для суспільства людиною.
Хіба мало для цього можливостей. Адже навіть проста усмішка й добре слово часом здатні допомогти комусь вибратися з прірви відчаю.
Ось як Олег допоміг Галі повернути волю до життя. Вона була певна, що без його підтримки й порад їй би не впоратися…
