Численні волонтери, виснажені військові, що повертаються з важких ротацій на передовій, і просто небайдужі подорожні постійно зупинялися тут, щоб випити чашку гарячого трав’яного чаю з мудрим майстром і підзарядитися тією неймовірною, світлою енергією, що буквально витає в повітрі цього місця.
А мудра, повидавша життя рись, немов ґрунтовно розуміючи й беззаперечно приймаючи свою особливу, покладену на неї долею благородну місію, назавжди стала найвірнішим, надійним і негласним охоронцем цього благословенного, сповненого доброти простору.
Її потужна, захисна від усякого зла невидима присутність відчувається кожною людиною, що з чистими намірами переступає поріг цього старого двору, навіть у ті моменти, коли вона сама знаходиться глибоко, за багато кілометрів у непрохідних, темних хащах давнього полісського лісу.
Відтоді всі місцеві мисливці й випадково заїжджі браконьєри, до смерті налякані стійкими чутками про могутнього лісового духа, який жорстоко карає кожного, хто насмілиться порушити спокій цього місця, обходять ці краї десятою дорогою, панічно боячись наврочити на себе страшний гнів природи.
А звичайні, випадкові, втомлені в далекій дорозі мандрівники, проїжджаючи своїми машинами повз цей скромний, ні в чому не примітний будиночок ветерана біля траси, завжди відчувають невимовне, глибоке благоговіння перед тією великою, незбагненною таємницею, яка назавжди пов’язала гаряче людське серце й дику, невгамовну душу лісу.
