Альона увійшла першою. Як завжди. Упевнено, з легкою посмішкою, ніби поверталася в дім, де все належить їй по праву. Валіза на коліщатках, акуратна зачіска, спокійний погляд. Слідом Сергій, утомлений, трохи розгублений, з виразом людини, яка рада повернутися й сподівається, що все пройшло без ускладнень.
— Мамо, як ви тут? — запитав він, озираючись.
— Нормально, — відповіла Людмила Сергіївна. — Проходьте.
Альона одразу відзначила деталі: чашка на столі, чиста кухня. Кирило, що сидить на підлозі з іграшками. Дім виглядав спокійним. Правильним. Таким, яким і мав бути.
— Ну ось, — сказала вона, знімаючи пальто. — Я ж казала, що все буде добре. — Вона підійшла ближче, легко торкнулася руки Людмили Сергіївни. — Ти як? Голова? Сон?
У голосі звучала звична турбота, впевнена, відпрацьована роками. Альона говорила так, як говорять люди, що звикли, що їм вірять.
— По-різному, — відповіла Людмила Сергіївна. — Присядь. Є розмова.
Альона кинула короткий погляд на Сергія, потім — на Кирила. Хлопчик сидів тихо, схиливши голову. Таким, яким вона його залишила. Зручним. Передбачуваним.
— Кириле, йди пограй у кімнаті, — сказала вона звичним тоном.
Він не пішов. Це було настільки несподівано, що Альона на секунду розгубилася.
— Кириле? — повторила вона, вже суворіше.
Хлопчик повільно підняв голову. Подивився спочатку на бабусю, потім на матір.
— Ти сказала, що я маю мовчати, — вимовив він.
Фраза прозвучала просто. Без докору. Без емоцій. Сергій різко випростався.
— Що? — видихнув він.
Альона посміхнулася, автоматично, майже рефлекторно.
— Кириле, ти втомився, — сказала вона м’яко. — Ти все плутаєш. Ходімо, я допоможу тобі…
— Ти сказала, — продовжив він, — що бабуся забуде.
Тиша в кімнаті стала щільною. Гнітючою. Навіть Сергій перестав дихати.
— Альоно? — повільно вимовив він.
Вона зробила крок уперед, але Людмила Сергіївна стала між ними.
— Сядь, — сказала вона спокійно. — Послухай.
Кирило говорив далі, немов діставав слова з давно складеного всередині порядку.
— Ти сказала, що потім усе буде наше. — Він замовк. Подивився на слона. Сказав рівно стільки, скільки міг…
Коментування закрито.